Тризуб – замість радянських зірок і Ленінів на площах

Але поки це чомусь не стало логічним процесом. Більше того, в містечках, де тризуби намагаються встановити активісти і військові, їм пручаються представники місцевої влади

Скільки років знадобилося, аби в Києві нарешті на щиті скульптури "Батьківщини-матері" замінили радянський герб на тризуб? Більше тридцяти з моменти прийняття Незалежності країни. Але наскільки це було важливо – люди ходили подивитися на власні очі, що це стало реальністю. А зірки, які лишаються ще по всій країні – і в оздобленнях мостів, і на найвищих будівлях, – чіпляють око і дратують. Бо це постійне нагадування про те, як насаджувалася радянська держава, як закріплювала свою владу всіма можливими способами. І коли ми на одинадцятому році російсько-української війни говоримо про те, що програємо ворожій пропаганді, то такі масові залишки радянської символіки яскраво говорять про те, що і нічого не робимо, аби цього позбавитися. Або робимо дуже мало і повільно, ніби боячись чогось.

"Для мене очевидно, що тризуби мають стояти на всіх центральних площах - особливо прикордонних міст нашої країни, - говорить начальник управління цивільно-військового співробітництва оперативного командування "Захід" полковник Андрій Рисюк. – Бо країна починається не з Києва, не зі столиці, а саме з тих міст і сіл, куди потрапляють люди в першу чергу, пересікаючи кордон. Важливо вже з перших кроків бачити не лише прапор, а й символ України. Щоб не тільки ми, українці, вкарбовували у свідомість, що це українська територія, але й щоб сусіди – а ми тепер добре знаємо ціну їхнім "добрим намірам" – бачили символ України і відчували, що земля під захистом цього оберегу. І немає чого сюди потикатися. Мені здається, ні для кого не секрет, що так і є. Що в тризубі багато хто відчуває потужну силу та захист. Недаремно ж свідомі українці набивали саме тризуб у себе на тілі. А те, що москалів корчить від цього настільки, що вони намагаються зрізати татуювання зі шкіри полонених, обрубували руки нашим бійцям, знаходячи тризуб на передпліччях, говорить про те, наскільки важливо нам пропагувати наш герб".

Здавалося б, все зрозуміло. Нічого не треба пояснювати. Але донедавна в нашій країні не було ані пам’ятників у вигляді тризуба, ані площ, названих на честь герба. Цим тільки-но почали займатися небайдужі люди. Самі зверніть увагу – в містечках познімали ленінів з центральних площ, і залишилися пусті п’єдестали, як обрубки. Навіть в Києві досі не вирішили, що робити з пеньком з-під леніна навпроти Бесарабського ринку. А вже минуло 11 років, як його знесли. Якийсь час там стояв якраз саморобний Тризуб… Зараз його там немає.

На даний момент лише в десяти містечках України, які знаходяться на кордоні з Білоруссю та Угорщиною, офіційно встановлені тризуби. І це робили місцеві активісти за підтримки представників цивільно-військового співробітництва, підключаючи меценатів та місцевий бізнес. Бо з бюджетів, звісно, на це ніхто ні копійки не виділив. Але і ця ініціатива часто-густо зустрічає спротив від місцевої влади. Так-так. Пручаються голови рад встановленню державного символу, затвердженого ще у 1992 році!

Аби цього не ставалося й надалі, нагадаю так би мовити матеріальну частину питання. "Тризуб — ознака питоменна, незапозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією", — вважав Михайло Грушевський. Впродовж XX століття тризуб уособлював боротьбу нашого народу за незалежність, репрезентуючи різні політичні організації. Наприклад, на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього "зуба".

Нині існує понад 40 різних тлумачень символіки тризуба, однак жодна із них не дає повного та вичерпного трактування. Серед найбільш розповсюджених версій: сокіл, якір, корона, житній колос, лук зі стрілою, знак триєдності світу або ж поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря. Деякі дослідники вбачають у ньому зашифровану монограму Князя Володимира Великого, інші ж стверджують, що у ньому закодоване надважливе слово для українців — Воля.

У своїй боротьбі ми повинні використовувати всі сили і засоби, які маємо, включаючи символіку. І на рівні з встановленням тризубів і присвячуючи йому назви площ важливо було вже давно змінити нагрудний знак, який досі вручається Героям України. Самі наші бійці, отримуючи найвищу нагороду країни, дивуються, що мають носити на грудях… зірку. Її трохи "поліпшили", притуливши зверху крихітний тризуб, але його майже не видно. А ось зірка залишається такою ж, яку вручають у країні, яка намагається знищити українців, яку вигадав Радянський Союз. Може, все ж прийшов час і її замінити на срібний тризуб? Тим більше, що люди вже самі все зробили – з 2015 року існує нагорода "Народний герой України", яка і виглядає, як цілком природня українська найвища нагорода. Є речі, які потрібно було зробити давно. Але виправляти помилки ніколи не пізно. Головне – визнати їх і нарешті робити правильно.