Незламний

В суботу на фронті загинув Vladimir Kucherenko наш одногрупник Українська школа політичних студій/Ukrainian school of political studies.

Завтра у Михайлівському Золотоверхому соборі об 11-й відбудеться прощання з ним.

Пишу ці слова і не можу сама собі повірити. Всередині мене все заніміло. Мені здається, що ми ось нещодавно тільки бачились. А вчора з Ірою тільки про тебе говорили, Вовка.

За ці вісім років з нашої першої сесії у 2016-му році, ти, мабуть, один з небагатьох, хто дуже динамічно та кардинально змінював своє життя. Ми познайомились, коли ти керував власною справою - виробляв вантажні крани. Потім ти вступив на другу (чи вже третю) освіту та переїхав в Київ. Потім ти захворів на ту хворобу, що рідко, хто перемагає. А ти переміг.

Ти боровся з хворобою і паралельно починав грати в Чорному квадраті, та Тотеатр. Театр давав тобі багато натхнення. Ти так розкривався на сцені, що кожен раз дивував. Щось всередині мене весь час дивувалось: "Невже це той самий Вовка, якій виробляв колись будівельні крани?".

Коли почалась війна, не було жодного сумніву, що ти будеш серед перших добровольців, хто встане на захист країн. Бо потри всі твої гуманітарні та інтелектуальні розваги, ти, Людина, яка колись робила вантажні крани. Ти сам був як той метал. Незламний.

Ти доволі швидко знайшов собі місце на фронті, і став першокласним оператором дрону. Ми пишаємось тобою. і намагались підтримувати у той спосіб, як ми можемо. Yegor Aushev робив найбільше, і був завжди поруч.

Вовка, я пам’ятаю як ми придумали називати наше маленьке ком'юніті "кайфожери". Я добре пам’ятаю як ти любив голосно сміятись. Це був справжній кайф дружити з тобою. І ми, всі хто тебе знав, дуже за тобою сумуємо.

Нехай твоє серце знайде спокій в кращому місці.

Спочивай з миром