Піхота та заборони

"Під час війни Верховне командування фактично неправильно застосовувало піхоту, тому що піхоту припинили розглядати як основу армії, яку потрібно зберігати. Незважаючи на те, що піхота була гірше озброєна та оснащена ніж інші війська, Верховне командування не роздумуючи покладало на піхоту все більш важкі завдання.

Відбувалась масова загибель піхотинців через злощасну так звану стратегію заборони на відступ і постійних відмов на вимоги піхоти надати їй свободу дій в обороні, для проведення спланованих та продуманих бойових операцій.

Піхота також ставала донором революційного форсованого зростання нових технічних родів військ, які не були при тому належним чином забезпечені".

Максиміліан Фреттер-Піко, командир 97-і легкої піхотної дивізії, генерал вермахту у 1941-45 роках.

"Якщо ми там щось послабимо, то наслідки будуть такі, які на сьогоднішній день просто військові оглядачі і кореспонденти спрогнозувати не можуть, а лише військове командування.

Якщо ми будемо говорити про те, що треба здавати території при найменшій загрозі, напевно ворог опиниться біля Києва. Просто завдяки тому, що ЗСУ і військове командування приймають такі рішення, ворог має те розташування".

Федір Веніславський, Слуга народу з комітету по обороні Верховної Ради, коментуючи "Радіо Свобода" критику в українських медіа оперативного оточення та важкого становища української піхоти під Курахове, на яку не реагує українське Верховне командування, 2024 рік.