Про "права" алкоголіків і наркоманів в армії
Дуже легко сидіти вдома на дивані, попиваючи чай, і горлати про "права" алкоголіків і наркоманів в армії. Але більшість із вас навіть не уявляє, якою смертельною загрозою це є для підрозділу. Я знаю, що кажу: 6 років у війську, з яких 3 офіційно та ще 3 як доброволець бойового підрозділу. Я бачила, що таке пияцтво й наркоманія на фронті — коли солдат на позиції тримає не автомат, а пляшку, коли людина, яка має тебе прикривати, шукає чергову дозу або "склянку". Це не просто слабкість — це загроза життю кожного навколо.
1. Проспана війна: коли пляшка важливіша за позицію
Скільки позицій було проспано п’яними? Скільки разів ворог спокійно заходив, поки алкаші спали в калюжі антисептика? Скільки сплячих забрали в полон або просто зарізали? Вам про це не скажуть по телевізору, але це відбувається. Це ганьба, це втрата бойової спроможності і це смерть.
Війна — це місце сили, відповідальності й ясного розуму. Немає часу і місця для тих, хто обирає пияцтво або наркотики як спосіб "зняти стрес". Не можеш тримати себе в руках? Ти не маєш права бути на позиції. Бо від тебе залежать життя інших.
2. Культ "стакана": що ви святкуєте?
Чому алкоголю досі знаходиться місце у військових традиціях? "Тягнути стакан" за звання, за річницю, за загиблого побратима — це не шанування пам’яті, це деградація і привід для слабкості.
Усі ми прагнемо до стандартів НАТО, так? Тоді давайте вчитися в них справжньої честі та гідності. У військах НАТО загиблих побратимів шанують відтисканнями від землі прямо на похороні біля труни брата. Вони роблять це вголос, з усією віддачею, поки мурахи йдуть по тілу від тієї сили та єдності. Це не просто традиція — це справжня шана, гідна неоціненної жертви, яку віддав брат.
• Чому не пробігти 10 км на честь загиблого?
• Чому не відтиснутись 100 разів, щоб відчути хоча б частку того болю, який пережив твій брат на війні?
Так, це боляче. Так, це важко. Але це чесно і це гідно. Чарка не зробить тебе сильнішим, не наблизить до розуміння жертви, яку він приніс. Вона лише затуманить голову і перетворить тебе на ще одну небезпечну слабкість у строю.
3. Система, яка породжує проблему
Поки ТЦК і ВЛК закривають очі, п’яні та обколоті "бійці" йдуть на фронт:
• Хронічні алкоголіки, яких визнали "придатними".
• Сольовіки і метадонщики з цирозом, тромбозами, астенією.
Це не поодинокі випадки — це потік, який неможливо зупинити, бо комісії виконують план. Потім цю шушеру кидають на командирів. А вони змушені ставити їх на позиції, бо інших немає. Ви хочете кращу армію? Ідіть сюди. Спробуйте. Покажіть, як правильно. Але не смійте повчати тих, хто тут, зі своєї комфортної домівки.
4. Що робити: жорстка і безкомпромісна політика
1. Відбір і контроль:
• Жорсткі ВЛК і ТЦК: хронічні залежні — непридатні. Жодних винятків.
• Психологічна перевірка: не підходиш — іди лікуйся або шукай інший шлях.
2. Нульова толерантність до алкоголю і наркотиків:
• Чіткі правила: жодної краплі алкоголю на позиції.
• Покарання: миттєве відсторонення, штрафи або вивід із бойового складу.
3. Нова культура вшанування:
• Заборона "тягнути стакан" за ритуалами.
• Фізична активність на честь загиблих: біг, вправи, робота на межі своїх сил. Пам’ять має виховувати силу, а не деградацію.
4. Реабілітація:
• Створення програм лікування для залежних за межами бойових підрозділів.
• Психологічна підтримка, щоб бійці не "зривались" у стресі.
Отже!!
Пияцтво і наркотики — це рак армії. Це зрада своїх побратимів, позицій і всієї країни. Якщо ми це терпимо, ми програємо не тільки ворогу, але й самі собі.
Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.
Доданий скрін - моє смс під час мого командування на зведеному стабі в Покровську для дружніх підрозділів. І написаного воно вже по факту вживання алкоголю на нашому стабпункті медиками іншого підрозділу.

Так воно і є вже більше року.
Інша справа, що багато чого у Конституції носить декларативний характер і не забезпечене законодавством.
По-друге - конфлікти, зазвичай, навколо ухилянтів. Усі інші, тихо-мирно, проходять, чи не проходять ВЛК; мобілізуються, чи ні.
Але це вже Вам не цікаво. Тому що є алкоголізм .
Виходячи з цього 1. Потрібно визнавати що алкоголізм є .
2. Лікуватись.
3. Ставати на нормальні рейси - жити повноцінним життям ,
долаючи купу перешкод і радіти своїм дітям .
Я хоча і не біч, але маю багаторічну залежність і тягнути це життя допомагає тільки пляшка, а до кінця не спився тільки через обов'язок перед дітьми, і якщо б мене силою туди зятягнули, в моїй свідомості залишився б тільки алкоголь, і я цілими днями шукав би тільки де мекнути. Може ще б зловив білку і стрельнув когось. Яка в сраку армія, яка в сраку країна, крутив я їх на приборі.
Якщо загребуть - мені втрачати вже буде нема чого, буду жерти все що горить і або здохну, або щос таке "ісполню", що хтось пожалкує.
Житло зйомне, окрім роботи взагалі робити нема чого (якщо взагалі після неї залишається час та сили), на вулицю не вийдеш, дітей від планшетів не відірвеш, та і взагалі чим з ними може займатися батько, в якого вже в самого не залишилось ані емоцій, ані власних інтересів.
Півдня ще якось можна витримати, потім в 3-4 дня починається депресуха, тривога до трясучки, і питання пити чи не пити вже не стоїть.
Я ще до війни депресував, але якось рятувався велосипедом та прогулками по 16 км у лісі, були у мене хобі гітара, верстати, електроніка, все залишилося вдома. Пив десь по 3л пива раз на 2 дні, а зараз навіть на вулицю не вийдеш, бо вже не повернешся.
Намагався якось виїхати - не вийшло. Пішки через гори я не вийду, здоров'я зовсім нема.
Ти їм ще скажи, що вони не мужики
Гітара он стоїть восьмиструнка ESP + процесор. Комп з 4090.
Але не хочеться нічого. Або часу нема. Програмування йде лісом, на роботі від нього блювати тягне. Та і не обманеш себе такими іграшками, в 45 майже років вже зовсім інше потрібно. Коли нема фундаментального - свободи!, а ще часто і світла нема, і холодно в домі, бо знімаеш 2 кімнати а платиш за всі 180 квадратів - це все взагалі немає ніякого значення.
Але зараз зрозумів, що вже ніколи не кину, поки нічого не зміниться, чи не виїду звідси, але всюди одні кідали.
До війни катався на велі зі старшим, малий ще був зовсім малий, збирали конструктори всякі, на приставці грали. Влітку на дачі щось будували. А зараз їм нічого крім планшетів не цікаво, а в мене нема сил їх якось відірвати. Навіть повезти нема куди, та ще й стрьомно.
Ось тільки про владу вони мабуть на все життя начулися від мене, тут не відняти.
Але хто знав, що це затягнеться на 3 роки? Поки що 3.
І зараз питання хто переможе, війна з зеленою пліснявою з одного боку, чи моя печінка з іншого.
Что делают на работе с пьющим, подрывающим дисциплину человеком? Правильно. Увольняют.
Развели тут демагогию, понимаешь.
П.С. Пить я буду, но курить не брошу
1. Відбір і контроль:
• Жорсткі ВЛК і ТЦК: хронічні залежні - непридатні. Жодних винятків.
• Психологічна перевірка: не підходиш - іди лікуйся або шукай інший шлях.
Всі ухилянти на ВЛК прсото будуть казати "я алкоголік" і всьо.
2. Нульова толерантність до алкоголю і наркотиків:
• Чіткі правила: жодної краплі алкоголю на позиції.
• Покарання: миттєве відсторонення, штрафи або вивід із бойового складу.
*****, ви ще скажіть що служба в армії це висока честь а не кріпацтво і галіма повинність.
Таке враження що автор з Марсу щойно прилетів.
НЕМА бажаючих, НЕМА! Вже навіть хромих-косих не можуть наловити в достатній кількості, що ви верзете блін?
Про ВІЛ і гепатит мови не було, мова йде про алкашей. Так шо ви якусь дурню написали.
При тому шо керівництво пиячить як хоче. Своїм - все, чмобікам - закон! Саме скотство було коли при мені бухий замполіт вичитував цього чувака "який ти підарас що п'яний, як ти всєх нас пацтавляєш, тєбє *****". А от самого перегаріще шо з ног валить. І смішно було, і водночас хотілося того замполіта з ноги увалить. Отака ******** у нас армія.
«Проживая каждый день бок о бок на линии огня, защищая Украину, Дмитрий Коцюбайло и Алина Михайлова влюбились. С июня 2017 года они стали жить вместе как одна семья на базе первой отдельной штурмовой роты ДУК «Правый сектор», где вели общее хозяйство, имели общий бюджет, питание, общие расходы. Они всегда были вместе как на позициях на фронте, на базе роты, так и в гражданской жизни. В конце 2019 года они приобрели квартиру в Киеве, вместе планировали дизайн, сделали ремонт, где жили одной семьей в собственной квартире. Пара неоднократной ездила на отдых по Украине и за границу», - говорится в постановлении суда.
Однако судья Олег Шамотайло отказал в открытии производства из-за юридических тонкостей. Михайлова обратилась в суд с заявлением по правилам отдельного производства, хотя такую историю должны рассматривать как полноценное гражданское дело.
Все це було в будь-якій війні і в будь-якій армії... І у німців, і у британців, і у американців, і у нас... Бо війна сама по собі - протиприродне явище для людського суспільства...
Крім алкоголю, була й наркота в різних видах. І, крім "підпільного" вживання, було й "узаконене на державному рівні"... Франко-пруська війна - масове вживання морфію перед боєм прусаками. Алжирська війна - масове вживання французами амфетаміну. Перша світова - "окопний коктейль" (суміш горілки з кокаїном) - ВСІ армії. ІІ Світова: "кошачі очки" - японська армія. Первітин і кокаїн - вермахт ("танковий шоколад"). Різноманітні суміші наркотичних препаратів застосовувалися військами союзників (в основному - у стратегічній авіації, при нальотах на Німеччину та Японію). Льотчики Червоної армії - те саме. "Наркомовські" - вся Червона армія - перед атаками.
В"єтнамська війна - те саме. Афганістан (американці) - те саме...
Цілі фармакологічні інститути працюють над створенням препаратів для "інтенсифікації діяльності солдата на полі бою"... І це пов"язано вже не тільки з посиленням його фізичних можливостей. Зараз працюють вже над "відключенням психічної складової на полі бою"...(щоб солдат не мав моральних сумнівів чи переживань під час вбивства)...