Як через неефективне управління АРМА втрачає державні мільярди
Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) задумувалося як важливий елемент антикорупційної інфраструктури України. Його завданням було забезпечити прозоре управління заарештованими активами. Проте сьогодні діяльність цієї структури пов’язана з численними скандалами, а до бюджету доходить невеликий відсоток з того, що держава могла б отримувати від дійсно ефективного управління активами з боку АРМА.
«Вінницяпобутхім»: великий актив в руках АРМА
Почну з показового кейсу компанії «Вінницяпобутхім». Ця компанія - великий виробник побутової хімії. Відома, наприклад, брендом «Ушастий нянь». Рішенням ВАКС компанію вилучили на користь держави Однак АРМА, яка до цього тимчасово отримала контроль над активом через арешт корпоративних прав, тепер блокує його передання до Фонду державного майна України (ФДМУ).
«Вінницяпобутхім» продовжує перебувати під контролем приватної компанії «Крайтекс», яка обрана АРМА як тимчасовий управитель. Відповідно, після прийнятого ВАКС рішення не має мотивації до довгострокового розвитку підприємства, адже в будь який момент може відбутися перехід активу до ФДМУ. Цей кейс показує, що АРМА та її бізнес-партнери, можливо, навмисно затягують передачу «Вінницяпобутхім» (та спільно ігнорують рішення ВАКС) до Фонду держмайна, щоб продовжувати управляти компанією. Така ситуація — не просто саботаж державних інтересів та рішення ВАКС, але й створює умови для використання активу у корисливих цілях.
Фінансові втрати держави: хто отримує вигоду?
Нагадаю, що активи росіян, зокрема підприємства, вилучаються не для того, щоб вони руйнувались та простоювали. А щоб наповнювати бюджет воюючої країни від управління, сплати податків та дивідендів, збереження робочих місць українців та подальшого продажу інвесторам – приватизації. Але з огляду на те, що АРМА не має таких повноважень та механізмів, АРМА та бізнес-партнери її функціонерів, захопивши контроль над підприємствами, вважають себе їх довічними власниками.
Так АРМА реалізовує класичну схему наших олігархів, коли за АРМА зберігається акціонерний контроль внаслідок ігнорування рішення ВАКС, а операційний контроль над по суті державною компанією здійснює приватна. Саме так, наприклад, у державній «Укрнафті», де держава була власником контрольного пакета акцій, а фінансами та діяльністю повністю розпоряджалися інші люди через свій менеджмент та отримували прибутки. Цілком очевидно, що аналогічну схему розпорошення права володіння та права управління реалізує зараз АРМА.
Через саботаж з боку АРМА держава позбавлена можливості використовувати прибутковий актив на благо бюджету, суспільства, фінансування війська та громадян. Замість того, щоб прибутки від діяльності «Вінницяпобутхім» надходили до бюджету, вони залишаються в управлінні приватної компанії, яка сплачує АРМА символічні відрахування. Виникає запитання: чому АРМА чіпляється за контроль над «Вінницяпобутхім»? Це прояв персональних амбіцій очільниці агентства, яка мріє перетворити АРМА на «найбільший державний холдинг»? Чи АРМА і її бізнес-партнери мають корисливий інтерес в історії з «Вінницяпобутхім»? Гадаю, це питання вивчити НАЗК, НАБУ, СБУ, Генпрокуратура та САП.
Зруйновані активи: кейси «Аерок» і «Гулівер»
Сумний досвід управління активами АРМА не обмежується єдиним кейсом. Наприклад, компанія «Аерок», що займалася виробництвом газоблоку, була передана в управління агентства і швидко перетворилася на руїни. Ще кілька років тому вона була успішним бізнесом, з вагомою часткою ринку і зі стабільними доходами.
До арешту «Аерок», яким володів російський бізнесмен, підприємство оцінювалося у 2 мільярди гривень, з яких 1,5 мільярда складала вартість виробничих потужностей, складів і запасів. У 2021 році «Аерок» мав дохід у 1,83 мільярда гривень — окрім виробництва будматеріалів компанія сплачувала значні податки у бюджет, а оскільки за рішенням ВАКС держава ще й стала власником — дивіденди. Однак зараз виробничі процеси зупинилися. Нішу, яку займав на ринку «Аерок», вже давно заповнили конкуренти.
За три роки агентство змогло витиснути з «Аерок» для бюджету всього 44 мільйони гривень. Насправді АРМА просто розмістила на депозит тимчасово вільні кошти «Аерок» в сумі 200 млн грн. Чи варто для простої схеми з перекладання грошей з однієї кишені в іншу утримувати цілу окрему державну інституцію — запитання звучить просто як риторичне. «Здобуті» АРМА 44 мільйони з «Аерок» можуть здатися значною сумою, але насправді виглядають жалюгідною цифрою і є жахливою ілюстрацією того, як АРМА буквально «спалила» державні мільярди. Зараз же Фонд державного майна виставив на продаж цей актив на аукціон із початковою ціною менше ніж 1 мільярд гривень. Ця цифра може вразити фантазію обивателя, але для спеціаліста це мізер — лише тінь минулої вартості, яка демонструє нездатність АРМА зберегти діяльність та вартість вилученого у росіян бізнесу, який міг добре прислужитись інтересам України.
АРМА перетворилося на платформу для реалізації схем з «легалізованого рейдерства» під прикриттям санкційної політики та лицемірного патріотизму. Агентство створює умови для приватних управителів, аби вони ледь не назавжди зберігали контроль над державними активами.
Зі свіжих прикладів — ТРЦ «Гулівер». У матеріалах розслідувань наголошується, що управління цим активом також супроводжувалося серйозними порушеннями та ігноруванням інтересів держави.
Аудит, лобізм і ризики для міжнародної репутації України
На цих кейсах ми бачимо принципово різний підхід АРМА: агенція та її управитель намагаються зберегти контроль над «живим» працюючим активом «Вінницяпобутхім», натомість АРМА дуже швидко «скинула» до ФДМУ перетворений нею на попіл «Аерок».
Результати останнього аудиту АРМА, які вже вивчають СБУ та Національна поліція, підтвердили численні факти неефективного управління активами.
https://dasu.gov.ua/ua/news/5139
https://zib.com.ua/ua/162590-neefektivne_upravlinnya_aktivami_rezultati_auditu_arma_vzhe_.html.
Попри це, агентство активно лобіює законопроєкти, які дозволять йому безпосередньо розпоряджатися підсанкційними активами. Такий крок не лише суперечить логіці державного управління, включаючи спроби АРМА дублювати функції ФДМУ, але й створює колосальні корупційні ризики.
Якщо ситуація не зміниться, наслідки можуть бути катастрофічними: не лише для економіки, але й для репутації України на міжнародній арені. Західні донори, які продовжують підтримувати Україну, можуть втратити довіру до держави, коли побачать, як українські чиновники фактично «спалюють» бюджетні мільярди своєю неефективністю і корупцією.
На мою думку, наша країна під час війни не може собі дозволити втрачати мільярди гривень через неефективне управління.
Реформування АРМА і вдосконалення санкційної політики мають стати невідкладним завданням для уряду і законодавців. Без прозорості, підзвітності, чіткої стратегії управління вилученими активами для збереження їх вартості АРМА так і залишиться інструментом рейдерства та розсадником корупції, замість захищати державні інтереси.
