Міф про літій

В Україні створюється ще один міф. Що американці дуже хочуть наш літій чи інші рідкоземельні метали. І що ми цими металами зараз перетягнемо Трампа і республіканців на свою сторону. Хоча ніколи в Україні не було черги з інвесторів.

Так от - це не так. І нижче велика стаття текстово, а в коментарях буде посилання на неї, яка пояснює, чому це не так.

Міфи це приємно. Але міфи створюють іллюзії. А от іллюзіі небезпечні.

Український літієвий міраж

Yegor Perelygin

Interim CEO at one of the largest ilmenite/rutile (titanium) sands mining companies in Europe

December 15, 2024

Мене часто запитують - чи мають наші родовища літію хоть якись шанс привернути увагу справжніх інвесторів і чи є у цих родовищ якесь світле майбутнє?

Хочу пояснити, що сьогодні нема дефіциту літію у світі. Це підтверджений факт. Ми навіть бачимо серію зупинок та простоїв з боку профільних операторів. Ми також бачимо серію суттєвих оптимізацій планів гірничих робіт.

Ми всі бачили вкрай негативну та небезпечну ситуацію, яка розгорнулася навколо австралійської Mineral Resources, яка була змушена направити в простій свій ГЗК "Bald Hill" у Західній Австралії у звʼязку з падінням світових цін на літій. Вертикально-інтегрована Arcadium Lithium обʼявила, що направить в простій весь видобувний комплекс свого родовища "Mt Cattlin" в середині 2025 та поставить на паузу видобувний проєкт "Galaxy" в Канаді. Такі компанії як IGO, Liontown Resources, Pilbara Minerals та світовий гігант Albemarle знижують обсяги видобутку та виробництва.

Ключові фактори: висока собівартість, низькі світові ціни, профіцит продукції, китайське технологічне домінування та надвеликий ціновий та кількісний тиск на світовий ринок з боку інтегрованих китайських гігантів (які готові працювати в мінус, та "виносити" конкурентів).

В секторі критичних мінералів, і в гірничодобувній промисловості загалом, всі дивляться на динаміку світових цін та на прогноз цієї динаміки в довгостроковому періоді щоб прорахувати економіку проєкту. Це питання економічної доцільності. Як ви думаєте, чи можемо ми бути цікавими для іноземних інвесторів та операторів, коли ми пропонуємо непідготовлені родовища з шахтним способом видобутку, та з нашою абсолютно неконкурентною ціною електроенергії? Неконкурентна ціна на електроенергію це навіть нічого не сказати…

Тут також повʼязане питання щодо "cutoff grade". Мінімальний рівень корисного вмісту руди, для того, щоб ця руда вважалась економічно-доцільною. Розрахунок ведеться з урахуванням світових ринкових цін та тенденцій. Я можу сказати, що наступні 2-3 роки, ми будемо жити у реаліях значного профіциту літію. Світові ціни залишаться низькими. Давайте забудемо про ціну у 85 доларів США за 1 кг гідроксид літію, яку ми бачили в грудні 2022 р. Мені здається, що коридор 10-25 доларів США за 1 кг, це реальність на найближчі 2-3 роки. Можливо навіть на найближчі 5 років. І це я говорю про коридор. Не бачу фундаментальних факторів, щоб середня ціна в найближчі 2-3 роки змогла подолати рівень у 15 доларів США за 1 кг. Ми знаходимось в реаліях справжнього профіциту.

Як я вже сказав, собівартість видобутку та переробки в українських реаліях буде набагато вищою ніж в Австралії, Аргентині, Чілі, та звісно в Китаї. Це означає, що навіть якщо хтось теоретично візьме на себе українські ризики та проведе геологічну розвідку - буде проблема підтвердити нормальні рівні "cutoff grade" руди у достатній кількості для сталого часового горизонту проєкту.

Не забуваємо, що CAPEX інвестиції в таких проєктах дуже високі. Навіть, якщо побудувати шахти та ГЗК за сотні мільйонів доларів, то необхідно будувати електрохімічну переробку. Для розуміння - комбінат з виробництва гідроксид літію в Квінані (Австралія) коштував Tianqi Lithium 700 млн доларів США. Паспортна потужність 24,000 тон гідроксид літію. Північноамериканській проект гіганта Albemarle на 50,000 тон гідроксид літію (з можливістю швидкої експансії до 100,000 тон) коштує 1.3 мільярда доларів США. Ще раз підкреслюю, це тільки електрохімічний комплекс.

Сподумен. Базисом для розрахунку ціни та собівартості у твердих мінералах літію є "SC6". Тобто, сподуменовий концентрат з 6% контентом літію. У нас в Кіровоградській області багато петаліту, і також є сподумен. Є рудопрояви та ділянки де одразу знаходяться сподумен та петаліт. Я сотню разів пояснював чому я не вірю в петаліт, і чому петаліт є абсолютно економічно недоцільним для інтеграції в зелені технології та акумуляторні вартісні ланцюги. Найкращий практичний доказ цьому: фундаментальна проблема збагачення та переробки "бідного" петаліту у порівнянні із сподуменом та, як результат - відсутність петаліту у сучасних акумуляторних вартісних ланцюгах. Необхідно переробити значно більшу кількість руди, щоб вийти на кількість літію як у сподуменовому SC6. Не хочу тут впадати в математику та розрахунки (робив це сотню разів, це все є в моїх попередніх статях, інтервʼю та ФБ постах).

Також, не буду акцентувати увагу на тому, що Шевченківське родовище втрачено (Донецька область). Шевченківське родовище було досить адекватним за якістю родовищем (сподумен), але навіть там потенційний видобуток був під великим питанням у звʼязку з високою собівартістю шахтного видобутку та дуже високого рівня CAPEX інтенсивності проєкту.

Тому, тезис - "приходьте до нас, у нас є літій" із самого початку некоректний та проблемний. Родовища не підготовлені. Конкурентні переваги відсутні. Фундаментальні економічні фактори - вкрай негативні. Конʼюнктура світових ринків сформована так, що такий гравець як Україна навряд чи зможе зайти. Можливо, варто сконцентрувати увагу та зусилля на інших мінералах, металах та матеріалах?