Ветерани без роботи: як необгрунтовані бронювання провокують соціальну напругу в Україні

Інструменти, які вимірюють напругу, існують. Але жоден з них не може показати рівень напруги в суспільстві. Відповідно, буває складно оцінити, наскільки критичними для держави можуть бути настрої демотивації, обурення чи протесту людей під час війни. Але зважаючи на прогресуючу кількість безпідставних бронювань для працівників цирків, магазинів дитячого одягу, футбольних клубів або окремих департаментів МВС, стає зрозуміло, що показник напруги в країні наближається до точки біфуркації.

Сьогодні це не лише питання нестачі людей на фронті, це ще й питання відсутності піхоти. Кількість військових частин, які поповнюються ПВОшниками, операторами крил, лікарями — це проблема, яка відчувається вже зараз, коли військових просто не вистачає для виконання всіх завдань.

Але є ще одна проблема, про яку я хочу поговорити. Вона стосується не лише фронту, а й мирного життя наших ветеранів. Захисники, які повертаються до мирного життя, часто стикаються з серйозними труднощами в пошуку роботи. І наслідки такої ситуації ми ще відчуємо.

Чому ветерани не можуть знайти роботу?

Ми часто чуємо, як важливо забезпечити ветеранів робочими місцями. Адже соціалізація ветерана — це не просто отримання пенсії раз на місяць, а можливість бути корисним суспільству. Іншими словами, це робота, де людина відчуває свою значимість, де вона може заробляти гроші і відчувати свою причетність до розвитку країни. Так працює метод психологічної реабілітації після війни.

Але для значної кількості ветеранів пошук роботи перетворюється на складний квест. Тому що навіть у торговельних мережах всі місця заброньовані, а пріоритет надають здоровим чоловікам, а не людям, які втратили кінцівки чи пережили травму.

Якщо так триватиме, вже незабаром країна ризикує отримати величезну кількість безробітних ветеранів. А разом з тим і величезну кількість проблем.

Можливі наслідки: політичні ризики

Маніпулювати незадоволеними людьми просто: потрібно лише вміло тиснути на болючі точки. Знайдеться чимало політиків, які спробують використати суспільну напругу або намагатимуться заманити електорат обіцянками про пільги чи інші привілеї. Це можуть бути не тільки радикальні політики чи популісти, але й проросійські сили, які точно знають, як спекулювати на проблемах.

Ми не маємо права допустити, щоби після всіх жертв і зусиль, які заплатила Україна за свою свободу, нас чекав подібний сценарій. Щоб, замість поваги і уваги до потреб, ветерани отримували відмову в робочих місцях тільки тому, що воно заброньоване.

Як історик, я знайомий з досвідом інших країн. Наприклад, Німеччина після Першої світової війни пережила величезну економічну кризу, і багато ветеранів не могли знайти роботу. Це стало однією з причин, чому в країні зростала політична нестабільність, а радикальні ідеї знаходили підтримку серед обездолених ветеранів.

Тому ми маємо зробити все можливе, щоб уникнути соціальної катастрофи, подібної до того, що сталася в Німеччині після 1918 року. Ми маємо забезпечити ветеранів не лише пенсіями, але й реальними можливостями для роботи, соціалізації та нормального життя в мирний час. Це — не тільки честь для країни, але й необхідність для її стабільності в майбутньому.