Зречення України може стати капітуляцією міжнародного права

Цього року світ відзначатиме 80-ту річницю підписання Статуту ООН – ймовірно, це одна з найбільш значущих подій новітньої історії.

Статут сформував правову основу нового світового порядку, кодифікувавши принципи міжнародного права, аби вони визначали відносини між державами. У Преамбулі Статуту сказано, що він має за мету "позбавити прийдешні покоління нещасть війни та знову утвердити віру в основні права людини".

Статут став втіленням надії, що об’єднана світова спільнота може гарантувати мир і безпеку та захистити правові принципи, які підкріплюють ці ідеали. Політична воля для створення такої системи мала надзвичайну силу. В 1945 році вона була універсальною. Сьогодні ж вона якою завгодно, але точно не такою. Війна Росії проти України є серйозним звинуваченням у колективній неспроможності гарантувати згадані основоположні принципи.

Меморіальна стіна у Києві, з безліччю фотографій загиблих українських солдатів нині видається безкінечно довгою. Кожного разу, коли я відвідую Київ, я проходжу це місце, часто ввечері і під час блекаутів. Втім, навіть при слабкому світлі масштаб втрат є очевидним. Це нагадування змушує нарешті прокинутися й усвідомити, що в центрі Європи ми є свідками найбільш шокуючих порушень міжнародного права в сучасну епоху. Ідеться про використання сили проти територіальної цілісності іншої держави. Стаття 2 Статуту ООН була сформульована як раз для того, щоб запобігти таким актам агресії.

Хоча рішення президента Байдена про дозвіл використання ракет великої дальності для уражень на території Росії стало гідним жестом відданості Україні, але цього було замало і це відбулося запізно. Повернення Дональда Трампа до Білого дому і все менша рішучість європейських партнерів у допомозі Україні можуть допустити ситуацію, коли Росія зрештою досягне своїх цілей. Якщо так станеться, правопорядок, заснований на правилах, і сумлінно збудований після Другої світової війни, зазнає нищівного і, ймовірно, непоправного удару.

Російська перемога змінить геополітичний ландшафт, посилить авторитарні країні та зміцнить авторитарні ідеології в світовому масштабі. Попри повсюдне засудження, Росія та її союзники наразі блискавично переписують норми міжнародного права, відкидаючи універсальність його принципів і натомість пропонуючи небезпечний політичний релятивізм. В цій новій парадигмі, найгрубіші порушення територіального суверенітету стануть нормою, і глобальний порядок, до якого ми звикли, опиниться у небезпеці.

Успіх Росії заохотить зростаючу групу скоординованих між собою держав до відмови від багатосторонньої співпраці на користь односторонніх або регіональних владних структур. Військова напруга буде посилюватися, і нова Холодна війна, в який ми вже перебуваємо, буде ще холоднішою. В умовах руйнування ідеалів Статуту ООН, ми побачимо тріумф світу, де правий той, у кого сила, а не той, на чиєму боці закон.

Створення Статуту ООН нагадує про те, що політична воля для підтримки міжнародного порядку може існувати. Проте, сьогодні ця воля ослаблена. Без рішучої відданості захисту України та принципам, закріпленим у Статуті ООН, ми ризикуємо втратою самих основ міжнародного права.

Ця стіна у Києві не тільки меморіал – це попередження. Якщо міжнародна спільнота буде неспроможна до рішучих дій, надбання Статуту буде знівельованим.

Ставки ще ніколи не були настільки високими.