Кірзачі" та "вертикалі"

Тепер настав той "казковий" час, коли більш заможна частина вітчизняної "аристокрації" блукає Вашингтонщиною для пошуку місця, де можна заселфітися на фоні кортежу інавгурованого Трампа.

Ну а решта, що не наколядувала на свій кавер "один вдома", продовжує надемоційну онлайн-суперечку щодо сортів бріошів у виконанні тих самих загальновідомих камертонів думок та інженерів людських душ від вітчизняної журналістики (Аваков не дасть. Себто не дасть збрехати).

Тому в цей сутінковий та насправді недобрий для малих сіх час дозволю собі пару фінальних міркувань про поточні перспективи.

Знов-таки для моделювання майбутнього варто буде повернутися до тієї самої дихотомії "армія vs політбюро" у кремлівському виконанні.

Бо у решти гравців усі кроки доволі очевидні.

Нова американська адміністрація, якщо не брати до уваги у ній російських та китайських агентів впливу, буде класичним "містером Ні", бо для жаданих нею надшвидких рішень ніякого програмного та системного підходу у формуванні певних конструкцій не буває в принципі.

А буває вето, репресалії чи скасування.

Якщо це стосуватиметься наших ворогів або їх друзів - це добре. Якщо ні - таке собі щастячко. Команда там, до речі, саме у форматі швидких рішень також буде змінюваною.

Тому насправді ніяких власних планів щодо російської агресії нова адміністрація США не має. Вона буде погоджуватися чи відкидати пропозиції, але сама їх деміургом не буде.

До речі й світовий порядок Трамп не зруйнує.

Й імператором інуїтів (спойлер) не стане.

Тобто ніякого "мільярда дерев" на Пенсильванщині не з'явиться та "домовлятися посередині" ніхто не буде.

Бо інституційно не зможе.

До речі тому й у російських агентів впливу "вікно можливостей" обмежене "швидкими рішеннями", з якими традиційно одна біда: надто очевидні політичним конкурентам, надто токсичні для носіїв.

Щодо Старої Європи основними незмінними будуть той самий міжнародний порядок, ворог у воріт та мільйони українців всередині.

Відповіді там шукатимуть, та на відміну від США, через добру інституційність та здатність мислити сторіччями, якісь хоча б гіпотетично наближені до реалій життя пропозиції щодо агресора будуть висувати.

Ці пропозиції не будуть антиукраїнськими, себто купувати собі життя нашим коштом Континент не стане, бо не такий дурний робити цей "мікрокредит" під заставу власного майна та життя на триста відсотків.

Але ці пропозиції, щонайменш певний час, будуть мертвонародженими, саме через кремлівську кризу, про яку далі.

Комуністичний Китай буде чекати у висуванні по нас більш сформульованій позиції до останнього. Не тому ще не вміє у стратегію, а тому, що така у нього наразі стратегія.

І тепер про агресора.

Для того, щоб зрозуміти реальну стратегію Кремля та російського deep state слід покопирсатися у їх фобіях та мотивах.

Незмінний мотив геноциду українців та знищення України агресор традиційно укладає не стільки у вектор географічного поширення імперії, скільки у фобію "краху єдності" та "втрати стабільності".

Але ця фобія має й інші грані.

Я вже писав, що Кремль, за успадкованою від пізнього СРСР доктриною не сприймає власну армію як свою опору, а армійське керівництво як частину власної вищої еліти. Перефразуючи Алєксандра-вагоноборця "у росії є два вороги: її армія та її флот".

Тому усі останні три роки російські керманичі постійно шукають баланс між "воєнною перемогою над Україною" та політично нейтралізованою та контрольованою власною армією та її ляльковиками.

Тут вживалися різні заходи, від завзято антиармійського "пітерського кухаря", якій врешті решт сам захотів стати "володаркою морів", до грозненських тіктокерів.

До речі, корейці в Курщині саме з тієї самої опери.

Бо вони для Кремля "політично" безпечні, хоч їх мільйон ввези - у внутрішньоросійській "політиці", яку традиційно робили терористи, заколотники та інші декабристи вони нейтральні, як пісок у багатті.

Насправді, й ніхто це не заперечує, власний мобілізаційний ресурс у Кремля ще є. На відміну, прикладом, від танків чи гарматних стволів. Та приховану могілізацію вони цілком можуть посилити.

Але протягом останнього року російська армія перебуває на характерній "крапельниці", коли вливання чергового гарматного м'яса йде саме у такій кількості, щоб його утилізувати за "звітний період" при наявності якогось тактичного результату.

Та рекрутують його чи за немалі гроші, чи за менші тортури перед смертю, що стосується з\к та строковиків. Це дещо "стабілізує" майбутні трупи від зайвих передсмертних рухів, які б "руйнували благоліпність".

Щобільше, нинішній культ смерті, коли росіяни важкопоранених добивають, здачу в полон табуюють, а решту "300-х" посилають в атаку на милицях, має ту саму просту мету.

Кремлю не потрібна у тилу маса живих ветеранів його агресії.

Тим паче наявність там маси фронтовиків у офіцерських погонах.

Бо це і є для нинішнього Кремля загрозою турбулентності значно більшою, ніж збереження Української держави.

Там це добре розуміють

Чи може Кремль набрати ще мільйон під мосінки та АК? Гіпотетично так. Але тоді є шанс що півмільйона фронтовиків після війни виживе. Поїде додому та ігнорувати їх вже не вийде.

Я вже писав, як у Криму з весни 2024 року поспіхом ліпили "депутатів-ветеранів", щоб "заповнити квоту у радах", таким чином, щоб там опинилися суто "герої ялтинських оточень" чи банальні агенти спецслужб.

Я не знайшов серед такого роду "депутатів", прикладом жодного офіцера агресора, навіть штабного, якій реально повоював. Такий ось "соціальний ліфт", прямо як у "мотороли". Навіть "кримським сенатором" з "героїчних героїв" агресор зробив маніакально, просто карикатурно тупого старшого сержанта, танкіста.

Той точно у заколотах та навіть у "політиці" колгоспного розливу участі не братиме.

Та більше.

Прикладом на доведену тисячу кримських трупів з російської армії в агресора на "офіційному республіканському обліку" перебуває ...50 інвалідів з фронту. Я спочатку думав що тамтешнім "самоварам", які має бути точно вже штук 300-400, просто нереально отримати "документи", але насправді так й виходить, у тилу їх сховалося не більше сотні.

Решту добивають чи повертають "на лєнточку" там померти.

Я так довго про це пишу не від співчуття до "ветеранів" агресора. А з простою пропозицією: уявити, що буде для фобій Кремля після гіпотетичного "завершення гарячої фази війни".

А буде масова, сотнями тисяч, демобілізація. Якої Кремль боїться більше, ніж багато чого примітнішого.

Боїться отого самого "офіцерського покоління", яке Хрущов душив-душив аж до Горбачова... втім не буду повторятися.

Тому навіть гіпотетичне завершення війни у 2025 році на якихось "проміжних" умовах, для того, щоб Кремль отримав декілька років підготовки для "остаточного розв'язання українського питання" нинішню російську владу не влаштовує. Бо за ці декілька років вона може перестати й владою бути. Або отримає істотну ерозію.

Крім цієї фобії генеральського заколоту чи офіцерського бурління, чи навіть просто інфільтрації "кірзачів" у "вертикаль" яка є для Кремля хронічною, там є ще один тваринний, непереборний страх.

Бо гіпотетичне завершення війни у 2025 році навіть на стратегічно вигідних Кремлю умовах, але без тотального й швидкого знищення України, буде деким сприйняте як програш.

Й мова не про населення та не про півмільйона демобілізованих.

Загалом не про російську армію.

І тут вже буде не про інфільтрацію та поступовий віджим потоків на місцях.

Буде про традиційну табакерку для "царя-батюшки".

Та найстрашніше тут таємниця. Себто у Кремлі явно є підозра про табакерку у чиїсь кишені, але знати б у кого саме. Але дізнатися можна буде вже постфактум.

Саме тому кремлівський диктатор вже декілька разів, та максимально поспіхом, озвучував такі "умови переговорів", під які гарантовано ніхто не підпишеться навіть як "стартовий пакет".

Бо української капітуляції не буде, розуміють це усі, навіть Трамп.

А без такої капітуляції будь-який мир - це табакерка.

Прикладом Кремль брав на війну трильйони. Чи хтось втратив на війні трильйон. Перемир'я без капітуляцій означатиме що Кремль усі такі "карткові борги" не віддаватиме.

Бо нема чим. Бо єдиний унікальний ресурс який Кремль на це міг би витратити, він у 2025 му не отримує. Ми йому цей ресурс не віддамо.

А тому реальний план Кремля - це суто війна до кінця життя осіб які її розв'язали. Ні на які "компромісні" умови припинення сьогоднішної ситуації тамтешнє керівництво не піде. Бо керується страхом.

Якщо з цього виходити, то можна моделювати певні алгоритми на "переговорах". Бо страх - радник поганий.

А імітація "переговорів" буде, та ми маємо цей етап пройти.

Для збереження дипломатичних чи радше моральних переваг для партнерів та нейтралів.

Але більшого там не буде.

Тому дуже стисле резюме.

Буде багато поганого, але не так багато ганебного.

У наших руках значно більше, ніж ми собі навіть можемо уявити.

А певні зсуви нінішньої ситуації у інший вимір будуть не ті, як жадає Кремль, та явно не до "дня перемоги" (повна капітуляція до 9 травня за першим злочинним планом, фейкові "вибори та референдум" про капітуляцію після "домовленостей", за другим).

Реальні й звісно не такі трагічні зміни будуть не раніше вересня.

Особливо, якщо будемо якось вчитися обходитися без бріошів.

Не перемикайтеся.