Створенню трибуналу для розгляду агресії Росії можуть перешкодити переговори, де примирення переважить відповідальність

Українці мають високі очікування від системи міжнародної правової відповідальності, і ці очікування підкріплені колективним бажанням справедливості та розкриття злочинів.

Втім, такі інституції, як Міжнародний кримінальний суд чи ООН можуть розглядати справи роками чи навіть десятиліттями. Затримки часто виникають через складність процедур, політичні переговори чи збір доказів, які мають чітко відповідати міжнародно-правовим стандартам.

Глибоку зневіру може викликати конкуренція політичних інтересів міжнародних гравців, які можуть віддати перевагу ширшій геополітичній стабільності перед негайним настанням справедливості для України. Це може призвести до відчуття, ніби жертви українців знецінені або й знехтувані глобальними центрами впливу.

Амбітний план заснувати міжнародний трибунал щодо злочину агресії може стикнутися з викликами, особливо якщо в ході мирного процесу примирення буде більшим пріоритетом, ніж відповідальність за злочини. Країни Глобального Півдня часто роблять акцент на дипломатії і можуть чинити опір ініціативам, що сприймаються як західно-центричні, включаючи трибунал для переслідування керівництва Росії.

Аналогічно, президентство Трампа матиме схожий вплив на американську підтримку цих ініціатив.

Створення трибуналу, ймовірно, буде залежати від умов мирної угоди.

Якщо в переговорах будуть активно задіяні глобальні центри впливу, які прагнуть стабільності, то заходи для досягнення відповідальності можуть бути відсунуті на другий план, аби уникнути зриву перемовин.

І навпаки, якщо Україна збереже значні важелі впливу (наприклад, надалі отримуватиме військову та фінансову допомогу Заходу), трибунал може стати елементом післявоєнного правосуддя, який взагалі не підлягає обговоренню.

Трибунал залишається пріоритетом для України та її європейських союзників. Європейський парламент, Рада Європи та інші інституції уже заклали основу для створення трибуналу, і це свідчить про сильну регіональну підтримку цієї ідеї.

Дипломатичний тиск України з 2022 року утримує це питання в центрі уваги, і, за оцінкою Єврокомісара з питань правосуддя, трибунал перебуває у високому ступені готовності.

Зрештою, чи почне трибунал працювати, залежить від спроможності України зберегти міжнародну підтримку та узгодити це питання з ширшою геополітичною динамікою.

Втім, важливо пам’ятати, що тяжкі злочини, вчинені в Україні країною-агресором, не мають строку давності. Ті, хто причетні до цих злочинів, довічно нестимуть відповідальність, їхні дії не залишаться безкарними.

Для мене, створення трибуналу є критично важливим. Ми в центрі Європи є свідками найбільш зухвалого порушення міжнародного права – застосування сили проти міжнародно визнаної територіальної цілісності іншої держави – фундаментального принципу міжнародного права для підтримки миру та безпеки між країнами, відповідно до статті 2 Статуту ООН.

Перебіг аналогічних зусиль, як щодо створення Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, доводить, що політична воля та незмінна міжнародна підтримка є критичними. Знову ж таки, надзвичайно важливо, щоб міжнародна спільнота продовжила наполягати на створенні трибуналу.

Зараз жодна інша ситуація не потребує встановлення відповідальності так гостро, як війна Росії проти України.