Прокурор зіграв роль адвоката для Ільхана Сейтхалілова, який обвинувачується у виробництві та торгівлі наркотиками й жорстоких катуваннях людей

В Обухівському районному суді Київської області 6 січня 2025 року після 1,5 річної паузи відбулось судове засідання з розгляду резонансної кримінальної справи, головний фігурант якої Ільхан Сейтхалілов обвинувачується у скоєнні низки особливо тяжких злочинів, а саме: організації та керуванні злочинною групою, виробництві та збуті наркотиків, незаконній торгівлі вогнепальної зброї та катуваннях громадян України. Колегією суддів заслуховувалось клопотання прокурора про оголошення Сейтхалілова у міжнародний розшук та застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сейтхалілову, який переховується в Європі, загрожує 12 років позбавлення волі.

У 2020 р. кримінальна справа №12021000000000220 стосовно Ільхана Сейтхалілова та його посібників була виокремлена з ще більш резонансного провадження №42018000000000123, яке прямо стосується сумнозвісного наркокартелю Хімпром. Відтак, у 2018 році в Україні було викрито злочинне угрупування, понад 30 учасників якого впродовж 2014-2019 року організували безперебійний збут наркотичних засобів на території нашої держави та легалізовували грошові кошти, отримані від цього збуту. До складу злочинної організації й входив Ільхан Сейтхалілов, уродженець АР Крим, який у 20 років переїхав до столиці "будувати" карʼєру наркоторговця. Але в кінцевому рахунку побудував собі тільки сходинки до вʼязниці.

Незважаючи на те, що досудове розслідування множинних злочинів Сейтхалілова дійшло свого апогею ще у 2021 році – Офісом Генерального прокурора було направлено обвинувальний акт до суду по ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч.ч. 3, 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч 3 ст. 209 - Ільхан досі перебуває на свободі. Більш того, обвинувачений переховується у Європі, а судові засідання намагається відвідувати "онлайн". Протягом 2021-2023 стороною обвинувачення фігурував прокурор Жовнерчук Ярослав Володимирович, який після 1,5 річної паузи з незрозумілих причин вирішив передати естафету обвинувачення в суді по справі Сейтхалілова своєму колезі.

Журналістам вдалось відвідати судове засідання 6 січня 2025 р. в Обухові та стати свідками того, як виглядає поведінка тих посадовців, хто отримав, ймовірно, команду зверху "лагідно замʼяти справу". Здавалось би, що сторона обвинувачення, в лиці прокурора, повинна бути зразком справедливості та стійкість в процесі судового розгляду будь-якої категорії злочинів. А у випадках розслідування тяжких злочинів – з особливою прискіпливістю та наполегливістю змагатись зі стороною захисту та робити все можливе, аби винні особи були притягнути до відповідальності по закону.

Але цього не буде, якщо прокурор намагається приховати свою схильність до злочинця, від чого одягає маску байдужості або й взагалі прикидається некомпетентним. І якщо на одну сторону важелів потрапляє державний обовʼязок, професійність, репутація, а на іншу фінансове заохочення та вказівки "зверху", то на жаль, серед українських правоохоронців існує тенденція обирати друге

У випадку з обвинуваченим Сейтхаліловим у судовій залі Обухівського районного суду за спробами прокурора (який взагалі виявився "черговим") приховати свою схильність до Сейтхалілова між строк вбачалась заангажованість прокурора "не розбивати вщент" сторону захисту та обвинуваченого.

Відтак, в залі судового засідання доповідь "чергового" прокурора в межах розгляду клопотання про оголошення Сейтхалілова в міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виглядала не як тверда та рішуча позиція підтримки державного обвинувачення, а як побажання, здійснення якого не хотілось би…

І якщо передивитись запис цього судового засідання, будь-хто власноруч переконається, що риторика прокурора в адрес обвинуваченого була нейтральною, а по-більшості – байдужою. Складалось враження, що прокурор сам був невпевнений, в тому, про що намагається "клопотати". А відповідаючи на запитання суддів, не мав у голосі ні впевненості, ні залученості, інакше кажучи – прокурор "прокурорську" позицію не зміцнював. "На розсуд суду", - його меланхолічна відповідь щодо необхідності оголосити Сейтхалілова у міжнародний розшук.

Крім того, байдужість прокурора, на цьому судовому засіданні зіграла на руку одній із трьох суддів. Після ухвалення рішення оголосити у міжнародний розшук Ільхана С. та запровадити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ця суддя висловила окрему думку. Відтак, в окремій думці, суддя заявила позицію, що категорично не погоджується з рішенням колегії суддів щодо обвинуваченого Сейтхалілова у низці особо тяжких злочинів. Спираючись на те, що "черговий" прокурор в клопотанні нічого нового не зазначив, а положення клопотання містили ті ж самі формулювання, як і в попередньому, суддя вирішила "відзначитись", чим так або інакше продемонструвала свою схильність до Сейтхалілова. Більше того, заявила, що ризики незастосування менш суворого запобіжного заходу до людини, яка організувала наркоторговлю, катувала, без дозволу користувалась вогнепальною зброєю – не мають відповідний ступінь небезпеки. Сюрреалізм сьогодення.

Щодо міжнародного розшуку, вона наполегливо акцентувала увагу на те, що сторона захисту надала формальні відомості про зареєстроване місце проживання Сейтхалілова за кордоном: "стороною захисту були надані документи, які вказували на місце реєстрації Сейтхалілова за кордоном, що нівелювало потребу в проведенні відповідних слідчих дій щодо встановлення такого місця та відповідно в оголошенні особи в міжнародний розшук". Серйозно? Злочинця, за яким йде шлейф до наркокартелю Хімпром, суддя намагається виправдати? А регламентацію поняття "міжнародний розшук" у чинному КПК України й взагалі взяла на себе відповідальність поставити під сумнів.

Інакше кажучи, що прокурор, що суддя намагались відпрацювати "захист" Сейтхалілова краще, ніж його адвокати.

Варто зазначити, що обвинувачений Сейтхалілов в період з 09.12.2022 по 2024 р. переховувався від суду та перебував у національному розшуку. Крім того з дати введення на території України воєнного стану Ильхан 6 разів перетинав державний кордон України, а 19.08.2023 року перетнув державний кордон і більше до України не повернувся. Не було би зайвим встановити законність підстав виїзду чоловіка мобілізаційного віку з країни на другому році війни. Наразі його точне місцеперебування не відоме.

Сейтхалілов повторно перебуває у державному розшуку, а тепер додатково оголошений у міжнародний розшук, завдяки все ж всебічному та справедливому рішенні двох інших суддів: 6 січня 2025 колегія суддів Обухівського райнного суду ухвалила клопотання "чергового" прокурора оголосити в міжнародний розшук Сейтхалілова та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наостанок, виходячи з індиферентної поведінки прокурора на судовому засіданні 06.01.2025 в залі Обухівського районного суду, висловлення окремої думки суддею щодо непогодження з рішенням про міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу, постає питання: ким заангажовані прокурор та суддя, аби обвинуваченого Ільхана Сейтхалілова в організації та керуванні злочинною групою, виробництві та збуті наркотиків, незаконному збуті вогнепальної зброї та катуваннях громадян України не було покарано по закону? Хто лобіює схильність прокурора та судді до Сейтхалілова та його посібників? Посадовці генеральної прокуратури? Або ж сам Сейтхалілов, який скривається за кордоном?

Залишається надія на те, що генеральна прокуратура України та судді, для яких честь та гідність не пустий звук, зроблять все можливе, аби вирок Сейтхалілову було винесено відповідно до тяжкості його скоєних злочинів. В іншому випадку, прокуратура та судочинство України черговий раз ризикує дискредитувати себе як таких, хто заохочує корупцію та наркоторгівлю в нашій державі. А багатостраждальному народу України цього дуже б не хотілось, оскільки на міжнародній арені перед державами-партнерами, які багато зусиль докладають аби допомогти здобути перемогу у кровопролитній війні з РФ, наші посадовці й так достатньо власноруч скомпрометовані.