Що знищує українську армію

Наша армія тане як сніг на квітневому сонці. І не втрати на полі бою є головною причиною цієї ситуації, а недолуга мобілізація та епідемія СЗЧ. Провалена мобілізація не дозволяє нам компенсувати регулярні санітарні втрати війська, а лавина СЗЧ зменшує кількість особового складу в бойових підрозділах до критичного рівня.
Причини невдач мобілізації та самовільного залишення бійцями своїх частин в більшості моментів співпадають, і головні з них це:
(1) неадекватність світогляду реальній ситуації;
(2) хибність вибраної стратегії ведення бойових дій;
(3) слабкість та безвідповідальність старших та вищих армійських командирів.
1. Неадекватний світогляд.
Ми проголошуємо себе вільною та демократичною країною, яка більше за все цінує свободу і гідність, а в реальності закриваємо кордони та проводимо протизаконну, насильницьку та ганебну бусифікацію.
Ми кажемо, що служба в армії – це конституційний обовʼязок кожного громадянина, а на ділі взяли в заручники (воюйте до перемоги, або до вашої смерті) кілька сотень тисяч добровольців, які стали на оборону країни в 2022 році, а тепер бусифікуємо до армії всіх бідних, слабких та неосвічених.
Ми ведемо постійні розмови про те, що "перемога вже завтра", "кожний день наближає нас до перемоги", захід нам допоможе, дасть зброю, захистить біженців, домовиться з агресором і всіх врятує.
Замість цього, якщо ми дійсно бажаємо перемоги, то перше, що нам потрібно зробити, це подивитись в очі реальності та визнати, що це не тимчасова криза, і вона завтра не зникне чарівним зусиллям героїв на фронті, чи магічними діями наших західних партнерів, чи здачею агресору кількох областей. Це екзистенційна криза такого розмаху і сили, яку ми ще не зустрічали за все наше життя. Вона ставить під питання наше існування як нації та держави, і несе пряму загрозу життю наших дітей. Переможне "завтра" може настати не "вже цього року", як постійно облудно навіюють наші недолугі керманичі, а через 5, 10, а то і 15 років. Ось що треба усвідомити і на чому будувати свої плани та очікування. А це означає, що необхідно готувати кілька армій, які будуть змінювати одна одну на фронті та розбудовувати потужну оборонну промисловість для забезпечення фронту всім необхідним.
З цією кризою ми можемо справитися тільки разом. Війна – справа всіх громадян, що усвідомлюють себе власниками країни, а отже готові її боронити, воюючи на фронті чи працюючи в тилу на оборонних підприємствах.
Всі інші - тільки її жителі. Їм можна видати посвідчення резидентів, збирати з них додатковий податок за оборону і залишити в спокої.
І навпаки, всім іноземцям, які готові проливати кров за свободу нашої батьківщини, після 18 місяців їх служби в армії та здачі екзамену на знання мови та історії України, пропонувати громадянство, виділяти землю у власність і давати підйомні гроші. Тільки уявіть! Ми можемо стати країною сміливців і красенів усього світу!
До речі, це стосується не тільки іноземців. Ті, наймужніші люди серед нас, хто захищає наше життя, ризикуючи на фронті своїм, повинні отримувати найбільшу зарплатню в країні, найкраще медичне страхування, ділянку землі у власність та фінанси для купівлі чи будівництва житла для своєї сімʼї.
Світогляд "перемога буде не завтра, а, можливо, тільки через 15 років" диктує тобі відповідні дії, як то, будівництво в тилу нових міст для вимушених переселенців з окупованих територій. Добровільне повернення українців на окуповані території, під владу ворога, – це чи не найбільша ганьба, якщо не злочин, який можна інкримінувати сьогоднішній владі.
2. Хибна стратегія.
Зеленський і ко можуть скільки завгодно говорити про те, що вони якнайвище цінують життя кожного солдата і цим постулатом керуються. На практиці ж ми бачимо втілення стратегії "ні кроку назад", миттєвих штурмових дій, щоб відновити втрачені позиції та стратегію контрнаступу.
Дії нашого вищого військово-політичного керівництва незаперечно свідчать про те, що вони насправді керуються тим ситуативним світоглядом "перемога вже завтра", який транслюють їх ЗМІ. Багато хто думає, що це заспокійливі інформаційні пілюлі для народу-дитяті, декотрі вважають, що це цілеспрямована політика зради і знищення української нації, я ж бо бачу тут причиною недоумкуватість за загальну низьку культуру нашого верховного та сервільність, корупційність, інтелектуальну слабкість його оточення і генералітету.
Замість цієї самовбивчої контрнаступальної стратегії, яка вочевидь виходить з неадекватної оцінки співвідношення наших і ворожих сил, нам треба перейти до стратегії тотальної технологічної оборони, головну ідею якої можна передати наступним зверненням до солдат ворога: "Росіяни, бачите цю лінію оборони?! Ми будемо нищити вас тут повітряними та наземними дронами, щільним артилерійським вогнем і мінними полями. А за цією лінією у нас підготовлено ще кілька. Вам треба буде наступати тут десятиліттями і покласти не один мільйон своїх життів, щоб просунутися хоча б на кілька десятків кілометрів. Росіянин, хочеш померти, приїжджай в Україну. Хочеш жити, залишайся вдома".
3. Безвідповідальні слабкі командири.
Ситуація: нова бригада на третьому році великої війни їде на фронт без розвідувальних дронів, FPV та засобів РЕБ. Якою повинна бути реакція: всі причетні до формування бригади вищі та старші офіцери здають посади і звання та йдуть командувати взводами. Навіть роту цим дебілам полковникам і підполковникам доручити неможливо, бо вони до цього часу не зрозуміли суті сучасної війни. Зрозуміють, коли попрацюють командирами взводів на передовій під ворожими дронами.
Ситуація: бригада веде оборону в сірій зоні, на необладнаних позиціях, без можливості евакуації поранених. З цієї причини в неї сотні зниклих безвісти та СЗЧшників. Якою повинна бути реакція: всі причетні командири йдуть на бойове чергування в цю сіру зону звичайними солдатами на термін, на який у них зазвичай заходять бійці. Після цього, якщо виживуть, опускаються нижче по посаді та званню.
Наразі немає в країні важливіших посад, ніж армійські командири. Це люди від дій яких залежить доля країни. І ми не можемо доручити цю долю виключно тим, що робили свою карʼєру в армії, яка тільки тим і жила, що дегенерувала, пиятила і розпродавала своє майно останні кілька десятків років.
Старших та вищих військових командирів треба набирати не тільки серед випускників військових ВУЗів, але також і серед цивільних, серед успішних бізнесменів і науковців. Розвинений інтелект та організаційні здібності – ось що в першу чергу необхідно сучасному командиру.
Сьогоднішня війна вимоглива не як до твоїх спеціальних знань у військовій справі, а як до твоєї здатності навчатися та організовувати ефективні процеси у великих організаціях, якими і є, по суті, військові підрозділи, починаючи з рівня батальйону.
Нам треба нарешті зламати, розпилити та здати на металобрухт радянський військовий карʼєрний ліфт, у якого є тільки один напрямок руху - вгору, і який до цього часу працює в нашій нереформованій армії, та призводить до негативного відбору командирів.
Замість оцінки якості ("крутості") командира за неофіційним критерієм "чим більше втратив своїх бійців, тим краще воював", перейти до критерію "коефіцієнта втрат" - співвідношення своїх втрат (включаючи СЗЧ) до кількості знищених ворогів. І це співвідношення для піхоти повинно бути мінімум 1 до 10. Починаючи з цього співвідношення можна оцінювати роботу кожного командира стрілецького чи моторизованого підрозділу як нормальну. А щоб цього досягти потрібна належним чином обладнана лінія оборони (див. мою статтю "Комплексна оцінка обороноздатності бойової позиції"), потрібні потужні підрозділи РЕБ і БпЛА, належним чином працююча вогнева підтримка та контрбатарейна боротьба, потрібне запровадження практики аналізу післядії та звітів про кожну свою втрату та кожного знищеного ворога.
*****
Неадекватний світогляд, який транслюється провладними ЗМІ, хибна стратегія ведення війни, безвідповідальні та слабкі командири - все це привело до повної демотивації українського народу, його розгубленості, зневіри у керманичів та поведінки типу: "справляйтесь без мене, бо ж ми і так перемагаємо, я поки зачекаю; до того ж я не хочу помирати в штурмах на переважаючого в силах ворога, та тримати оборону в ямах в сірій зоні, під командуванням бовдура командира, без захисту від ворожих дронів та можливості евакуації".
Транслювати та усвідомлювати адекватну картину світу (де війна – це надовго і ніхто нам не допоможе, крім нас самих; де війна – справа всього народу, всіх громадян, а не тільки тих, хто на фронті), жити цінностями свободи і гідності (ТЦК та поліція їдуть на фронт, кордони на виїзд відкриті), перейти на стратегічну, розумну, технологічну оборону, почати відбір командирів серед найкращих громадян, оцінювати їх бойову діяльність за критерієм коефіцієнту втрат, відповідно винагороджувати їх за цю найголовнішу на сьогодні роботу в країні, - і ми побачимо розквіт української армії.
*****
Для кого я це пишу?
Спочатку, я хотів направити відкритий лист до Верховного Головнокомандуючого Президента Володимира Зеленського, поки не почув його фразу "якщо завтра половина армії піде додому, то треба було в перший день здаватися".
Потім я планував написати Головнокомандуючому ЗСУ генералу Олександру Сирському, але подивившись його останнє інтервʼю зрозумів, що в цьому немає ніякого сенсу.
Я пишу це звернення до народу України, до кожного з вас, до кожного, хто відчуває себе громадянином України. А особливо до бізнесменів, бо ви є особливими людьми, і, скажу більше, навіть якщо ви це ще не усвідомлюєте, ви створені для війни. Займатися своєю справою, бути керівником і лідером за власною ініціативою і власною волею, пройти горнило вільної конкуренції і перемогти, – це доля мужніх і обраних.
Прийшов час вам, бізнесмени, зрозуміти, що немає наразі в нашій країні важливішої справи, ніж командувати військами. Ви, як ніхто, знаєте, що таке правильно визначені цілі та задачі, як відслідковувати основні показники ефективності, як відбирати, мотивувати і керувати людьми. Військові офіцери, випускники військових вишів, в масі своїй, цього не знають і не розуміють.
Прийшов час вам брати військову справу до своїх рук. Шукайте притомних командирів бригад (їх меншість, але вони є), йдіть до них в учні, ставайте командирами. Обʼєднуйтесь, вимагайте змін, готуйтесь до оборони.
У нас попереду довга і важка війна. І ми здобудемо у ній перемогу.
Перемогу, а не мир.
Мова йде про наше багатомільйонне тилове ,,блогерське воїнство
Яке має стулити пельку, в той чи інший спосіб.
Бо заважає русні просувати тезу щодо невідворотності та безальтернативності рятівної капітуляції.
До вищезгаданих дописувачів у вас, звісно, претензій немає.
Як то кажуть на росії, ЧСХ.
Підете на цю поступку - сво-2 через рік або менше вам гарантоване. Коли це росія дотримувалась домовленостей? Згадайте Хасавюрт.
Не підете - війна продовжуватиметься у цьому ж форматі.
Виходить по-вашому, я не демагог жалюнегідний, а зовсім навпаки.
інакше і 30 років воюватимемо
я серйозно
30 років ніхто нічого не зробив для державоутворення
під кінець взагалі вибрали клована та отримали війну
строго по Черчіллю до речі, і позор і війну©
тоді чому не збирати свою партію?
я досвічений програміст, а не барига
вмію аналізувати ти приймати рішення
я б зробив партію - Інтелектуальна партія 😎
1. авторизовані (bank-id) електронні референдуми по усім питанням у країні, рішення є законом для влади (як у Швейцарії)
2. легалайз проституції та ТГК
3. за несплату податків - конфіскація та тюрма без винятку (якщо мати не може довести джерело купівлі котеджу та трьох бЄЄмвє то сідає замість сина корупціонера)
4. усі посади у державі через прозорий конкурс
5. ще багато ідей, але...
ну наприклад виберете ви Залужного (під час війни - отримав «інваліда» та звалив у англію) у кращому разі...
і шо він вам побудує? казарму!!! 😂
а я хочу мати справу з компом а не з бюрократом
для спілкування в мене кум є та друзі
а ось назбирати для ліквідації соловьйова - можна
думаю є бажаючі заробити
1. Служба в ЗСУ повинна оплачуватися найвище в Україні. Це не примха, це умова того, що армія в Україні буде професійною, а головне, що вона взагалі буде і через рік, і через десять. Мова реально повинна йти про суми, неспідставні з жодною іншою професією. Контракт повинен мати чіткі строки закінчення, мотиваційну виплату та гарантії отримання медичної та психологічної допомоги у разі потреби. Так, на десятиліття витрати на ЗСУ стануть найбільшою статею бюджету. Але це єдиний реальний шанс втримати оборону.
2. Пропозиція про залучення іноземців для слуюби в ЗСУ підтримую обома руками. Так, на найближчі десятиліття ми станемо найбільшим же реціпієнтом контрактників з усього світу. Бо ми маленька країна, які інакше повторить парагвайський сценарій. До того ж, відслуживши та отримавши землю, ці іноземні контрактники стануть частиною нашого соціуму, який старіє та вимирає навіть без війни. А з війною ми ризикуємо стати демографічною пусткою. Згодьтеся, людина яка воювала та ризикувала заради України набагато більш привабливий мігрант, ніж людина, яку привезуть сюди іноземні компанії, щоб просто видобувати наші ресурси, і якій плювати на цю землю в принципі.
3. Введення контрактної армії дозволить нарешті знизити напругу в соціумц, поступово відкрити кордони та дати нарешті можливість українському бізнесу хоча б дихати. Якщо ми вже встряли в такий жах, як довготривала війна, так треба ж якось пристосовуватися жити. Ми часто згадуємо про Ізраїль. Так, Ізраїль справді живе в умовах безкінечної війни. Але ж війни, а не дурдому і концтабору!
4. Ну і так, прийшла пора звикати з думкою, що частина нашої прифронтової територія це більше не місце для життя. Це лінія оборони. На десятиліття. І цією обороною повинні опікуватися професіонали і в такий спосіб, який буде захищати життя ВОЇНА в першу чергу.
Так що дико плюсую автору. Можна багато ще додати, але те, що в нас зявляються люди, які розуміють, що довгострокова війна потребує абсолютно інакших підходів і рішень, ніж ті, які є наразі, це дає надію.
Тому, як на мене, варто звичайно прикласти максимум зусиль і скористатися тим, що Трамп, ну от є у нього цей пунктик, бажає закінчити цю війну. Це фактично, єдиний для нас шанс вискочити з цієї жахливої ситуації виснажливої війни. Але цей шанс потребує не лише зусиль США, але й реального вміння в дипломатію, розуму та далекоглядності зі сторони України. Чи є це все у наших керманичів, хз. Судячи з того, яку херню вже накручено і з бусифікацією, і з обороною, і з наявністю реальних надійних союзників, так собі у нас з далекоглядністю та дипломатією.
Тоді залишається справді лише один варіант - довгострокова, фіктично вічна для поточного населення, війна. І єдиною розумною стратегією такої війни є контрактна армія, залучення в неї іноземців, максимальна оборона, та ставка на власний бізнес та соціум, а значить відкриття кордонів. Чому відкриття кордонів таке важливе? Тому що у концтаборі не живуть, з концтабору намагаються втекти. Те, що Україна на три роки закрила кордони було величезною помилкою та дурнею. Не факт, що навіть з війною, але відкритими кордонами народ розбігся б, але тепер половина населення сидить і думає як звалити. Тож, тепер вже потрібно не просто відкривати кордони, а законодавчо приймати якісь закони, які унеможливлять подібне надалі.
Ну і пошук союзників, але це вже похідна від того, наскільки Україна вибудує оте усе вищеперераховане. Бо дивно було б сподіватися, що хтось при здоровому глузді стане реальним союзником країні, у якій людей хапають по вулицях, як бродячих собак, бізнес сидить як у концтаборі, в населення штурмує Тису. Багато союзників у Північної Кореї? Отож.
Мобілізація більше ніж 20-25 відсотків чоловіків це крах економіки та демографічна катастрофа на десятиліття вперед. А знищення 20 відсотків чоловіків це руйнація генофонду популяції.
Якщо ваше завдання знищення українців як популяції, то так. Ваша пропозиція ідеальна для цього. Так би мовити, це кардинальне вирішення українського питання загалом.
Інша справа, що навіть розстріли не допомагають, коли армія не баче край війні, воювати вже категорично не хоче, а мобілізація дика та тотальна.
Тим довгострокова війна й відрізняється від так би мовити звичайної. З часом населення не просто втомлюється, а воно категоричне відмовляється взагалі брати участь у війні як такій. Це чиста психологія. Жодна людина не згодиться жити в окопах та й взагалі на війні вічно. І рано чи пізно, але більшість почне шукати можливості звалити з цього пекла.
І саме тому альтернатив контрактній армії в довготривалій війні немає. Рим воював без перестанку. Але воював найманцями і проіснував тисячу років. Кацапи ж теж воюють найманцями. Не питали себе - чому?
У чому взагалі сенс закривати кордони? Він один єдиний: дурна, абсолютно безмозгла і до речі, нєефективна бусифікація. Ось справжня причина, чому Україну перетворено на концтабір. Ніяких інших причин тримати кордон закритим немає. Тобто, ви просто топите за бусифікацію. Поздоровляю вас: ви вибрали найшвидший спосіб покінчити з Україною через її руйнування зсередини. Тому що єдиним наслідком бусифікації буде зростання соціальної напруги та стихійний бунт і громадянська війна.
Коли різні іксперти пишуть, що в Україні достатньо людського резерву для ведення довгострокової війни вони або брешуть, або реально малоосвічені.
В Україні критично мало населення для ведення війни навіть роками, не те що десятиліттями. Навіть мобілізація 25 відсотків чоловіків це вже криза для економіки та генофонду популяції. А 25 відсотків від достатньо молодого та здорового чоловічого населення це дуже невелика цифра. І вона вже фактично вичерпана. Тобто, не на словах, а в реальності у України немає більше суттєвого резерву для мобілізації. Ну зможете ви ще бусифікувати десь пів мільйона, а далі все. Економіка піде в піке, почнеться масовий виїзд молодих жінок та підлітків. Це кінець України і не важливо вже буде дадуть нам зброю чи ні.
Немає альтернатив залученню найманців з усього світу. Це питання виживання українців як етносу. Навіть не країни. Якби у владі в Україні були реально освічені далекоглядні люди то вони ніколи б не зробили такої жахливої дурні як дика бусифікація та закриття кордонів на роки.
Порошенко можна предявити багато чого. Але те, що він як мінімум розумний та здатний приймати рішення на перспективу - це факт. Порошенко ні на день не закривав кордон, хоча в країні йшла війна не набагато менших масштабів, ніж наразі. Нагадаю, у 2014-2015 зеленка прострілювалася вже за Ізюмом. Подивіться на карту де це. Було шість хвиль мобілізації. Але у Порошенка вистачило ума зрозуміти, до чого це веде. І було введено контрактну армію. При цьому активні бойові дії продовжувалися. Реформування армії відбувалося паралельно з активною війною. І було настільки ефективним, що не лише кордони не закрили, а ввели безвіз. У воюючій країні - безвіз.
І Україна реально почала стрімко розвиватися економічно. Люди не лише не виїзжали масово, а поверталися в Україну. Бо бачили майбутнє. Подівіться статистику тих часів - як стрімко зростало будівництво житла, скільки підприємств було створено з нуля. При тому, що війна ж продовжувалася.
Те що зараз Україна у глибокій сра..ці винна не лише війна. Це результат абсолютно непродуманих, абсолютно тупих і шкідливих рішень, які перетворили ще кілька років назад процвітаючу країну в безперспективний концтабір з повністю зневіреним та деморалізованим населенням, якому вже стає просто плювати на усе. І яке вже хоче одного - будь яким чином опинитися якомога далі від усього цього дурдому.
Ось що є правдою. А не ваші брехні про "відкриті де факто кордони". Незрозуміло лише ваша відірваність від життя це наслідок вашої наївності чи свідоме видавання чорного за біле.
Я за Україну. Але Україна повинна мати майбутнє. А ви агітуєте не за Україну, а за фактичний концтабір до кінця жіття українців.
Я за те, щоб підстелити соломи на всяк випадок.
"І навпаки, всім іноземцям, які готові проливати кров за свободу нашої батьківщини, після 18 місяців їх служби в армії та здачі екзамену на знання мови та історії України, пропонувати громадянство, виділяти землю у власність і давати підйомні гроші. Тільки уявіть! Ми можемо стати країною сміливців і красенів усього світу! Джерело: https://censor.net/ua/b3534277"
Я бачу цих вузькооких або чорнявих красенів
А от реально розумна стратегія тут:
"Замість цієї самовбивчої контрнаступальної стратегії, яка вочевидь виходить з неадекватної оцінки співвідношення наших і ворожих сил, нам треба перейти до стратегії тотальної технологічної оборони Джерело: https://censor.net/ua/b3534277"
Коротше, почитайте самі статтю і все самі побачите.
Можливо , це викладено трохи сумбурнО та не зовсім послідовно - але це малесенький недолік ,ЯКий зникає на фоні РОЗУМІННЯ АВТОРОМ РЕАЛЬНОГО СТАНУ КРАЇНИ ТА АРМІЇ .
Можна звичайно дискутувати з автором по деяких питаннях , та в цілому - на фоні "медіповій" , "тилових політруків" і "30 срібнякових експертів всіх типів " - цей допис ОДИН З ТИХ НЕБАГАТЬОХ СВІТЛИХ ПРОМЕНІВ НАДІЇ В суцільній пітьмі українського медіапростору .
Дякуємо ВОЇНУ ,ОФІЦЕРУ ,який не тільки захищає країну - але й має в собі МУЖНІСТЬ ОЗВУЧУВАТИ НАЯВНІ ПРОБЛЕМИ В ЗСУ ТА В КРАЇНІ В ЦІЛОМУ І ПРОПОНУЄ СПРАВЕДЛИВІ ТА ОБДУМАНІ СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ .
Оскільки - він - ОФІЦЕР - то мислить в рамках своєї задачі - суто у поняттях військової справи - як зробити мобілізацію справедливою, службу солдата та офіцера - почесною , службові ліфти конкурентними та прозорими , армію боєздатною та непереможною.
Питання ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ ТА МИРУ - ЦЕ НЕ ЙОГО ЗАДАЧА . НЕ ЗАДАЧА БОЙОВОГО ОФІЦЕРА . будь який притомний хірург не хоче різати пацієнта - але в нього має бути підготовлений якісний інструмент і відточені навики - щоб в будь який час зробити операцію для порятунку життя людини.
Питання оптимального швидкого закінчення війни - це компетенція керівників країни , а не офіцерів. Тому прохання не лити бруд на воїна - який намагається якнайкраще виконувати задачі в рамках поставленого йому завдання
На мою особисту думку в тих людей ,які наразі узурпували владу в Україні не має ні відповідних компетенцій , ні якостей ,я вже мовчу про порядність ,честь та совість для керування державою.
Для цієї влади військові то є витратний матеріал ! І адекватний офіцер повинен це розуміти, бо він теж для цієї влади є маленькою частиною цього військового витратного матеріалу.
Я думаю бойовий офіцер - це розуміє ,як ніхто з нас - знаходячись на самому вістрі подій.
На жаль , поки не знайшлось серед генералів ЗСУ такого собі генерала Піночетенко, щоб радикально вирішити проблему з путловською агентурою в вищій київській владі та її надійним ЗЕдахом.
На жаль проблема набагато глибша і не може бути вирішена умовним Піночетом . Тому що Зе і Ко - це певне альтер его частини українського соціуму . Яки не хоче змінюватися , хоче примтивних простих рішень і постійно перекладати відповідальність на іншого - президента, Байдена , нату і так далі ...
його закритими кордонами і заградотрядами. Але є приклад Ізраїлю - з відкритими кордонами - та воєннозобов'язаними чиновниками ,які не ховаються за присвоєною самими ж собі "бронню".
Не що, а ХТО. Українську армію за вказівкою кремля у відповідності до оманського плану знищують Зеленський, Єрмак, Татаров, Стефанчук, Шмигаль і їхні посіпаки - зелені ворюги і зрадники. Заклик до українського народу, а собливо до "бізнесменів" має бути тільки один - гнати сраними ганчірками Зеленського з Єрмачком і усіх зелених паскуд, та встановити в Україні адекватну владу - Уряд національного порятунку. Не буде так - не буде України. Усе інше - даремні розмови.
По мотивам відомого анекдоту - валити треба. Раз злочинну продажну владу завалити не вийшло, то залишається - або валити ліс, або валити з країни.