Про що Україні говорити з європейськими країнами в плані безпекової компоненти

На тлі інформаційної какофонії останніх тижнів та зламу підходів в стані західних союзників, хочу викласти власні міркування на предмет того, про що Україні варто говорити з європейськими країнами в плані безпекової компоненти.

1. Миротворчий/ стабілізуючий контингент європейських країн в тилу ЗСУ (зокрема, варто пушити тему про розміщення на кордоні з Білоруссю та Молдовою, щоб максимально вивільнити власні ресурси);

2. Місія з розмінування та охорони морського коридору в Чорноморські порти України (тут важлива позиція Туреччини, Румунії та Болгарії, які мають переваги згідно конвенції Монтре);

3. Інтеграція України до сумісної зони ПРО/ППО країн НАТО на східному фланзі (що забезпечить розблокування повітряного сполучення);

4. Кооперація систем ВПК (створення єдиного промислового циклу виробництва/ обслуговування ключових озброєнь та боєприпасів) з відсутністю обмежень експортного контролю для використання на території України;

last but not least: фінансування наших видатків на 3-5 років за лідерства ЄС та із більш агресивним залученням «заморожених коштів» РФ (відхід від моделі «роботи з купоном», створення т.з. репараційного фонду з інфраструктурою управління коштами за участі європейських країн).

Перелік точно не вичерпний, але це fundamentals.

Не чув, щоб Україна, принаймні, сформувала переговорну групу для консультацій з цього питання з європейськими колегами, тому у нас відбувається «пасивна рефлексія» на зовнішні ініціативи і схиблений власний порядок денний.

Час відійти від шоків, відкласти емоції в бік і прискорюватись в роботі з партнерами, така динаміка часу!