По зустрічі Зеленського і Трампа

Я розумію, що зараз кожен чат ОСББ в вайбері стане платформою експертів по міжнародці.
Я прожила тривалий час в США, десятки разів була на зустрічах в Конгресі, Білому Домі, Державному департаменті, в парламентах та міністерствах ЄС.
Я давала інтерв'ю світовим медіа, багато і продуктивно розмовляла з міністрами, депутатами і послами. Разом з командою нам вдалося об'єктивно багато зробити в адвокації української адженди в світі. Певні питання по адвокації зброї можна буде озвучити хіба колись після війни.
Так от, я не вважаю себе експертом з міжнародної політики.
Сталося те, що сталося. Чи щаслива я була побачити такий поворот розмови двох президентів? Точно ні.
Чи могло бути інакше? Напевне могло.
Чи треба зараз зробити висновки і рухатись далі? Абсолютно точно так.
Але ключові питання, які я собі ставлю чи не щодня, зовсім інші.
Кожен свій вчинок і слово я зважую на вагах користі для мого народу.
Чи корисно буде зараз щось сказати, чи це тільки розхитає і так нестабільну ситуації?
Чому я кажу саме ці речі, це дійсно поможе, чи просто щоб потішити самолюбство, роздути своє его, зловити хайп дешевої популярності?
Чи стане краще моїй країні від того, що я озвучу свою "безцінну, експертну" думку?
Ну можна вибігти зараз зі своїми старими відео з Вашингтону, надути щоки в "компетентності" і розказувати в ютубах хто був не правий і як правильно.
Почати махати великим досвідом міжнародних зустрічей стратегічного рівня.
Вправлятись в риторичній акробатиці, мовляв як треба було поводитись Трампу, а як Зеленському і хто з них неправий.
Але що далі, чим це поможе моєму бідному, виснаженому, героїчному народу?
Жорстка масова критика Трампа - тільки підсвітить які українці "недружні", росіяни обов'язково це використають проти нас.
Тай на місці росіян я би максимально використовувала зараз те, що сталося проти діючого президента України. Я здивуюсь, якщо навіть під цим текстом не буде легіону ботів.
Так от, два ключових питання перед кожним вчинком і словом:
1.Чим це поможе моїй країні?
Розмови в чаті вайберу - ніяк, меми, інтерв'ю, критика президентів, дискусії в стилі таксистів-міжнародників "як треба було" - ніяк. Тільки більше розхитає.
2. Що я можу робити тут і зараз, щоб спасти ситуацію?
Бо іншої реальності не буде, треба працювати з тією яка є. І в цій новій реальності, після холодного душу в Вашингтоні, я розумію, що доведеться працювати в рази більше. В рази, якщо Трамп припинить допомогу.
Як би втомлені і вигорівші ми не були, нам треба знайти сили.
Якщо хочемо жити, і жити на цій землі - нас спасе лише дуже важка і об'єднана праця.
А ще є третє питання - як це поможе моїй власній душі, чи чесно я говорю і дію, раптом завтра вмирати?
Ці питання до себе створюють мені особисту навігацію, дозволяють зберігати спокій та холодний розум. Особливо під час численних та різнобарвних світових катастроф.
І працювати з тою реальністю, яка є. Навіть знаючи все, що я знаю.
В тій точці історії, де ми є, нам поможе лише чесна спільна праця, військові технології і Господнє милосердя.
Погляньте на звичайних громадян - багато хто вже не просто втомлений, а знаходиться на межі нервового виснаження. Люди здригаються від гучних звуків, бо підсвідомо готуються до найгіршого. Ті, хто ще тримається, роблять це не завдяки владі, а всупереч її діям. Соціальні гарантії? Мінімальні. Підтримка ветеранів і військових? Лише на папері або через волонтерів. Державний менеджмент? Виглядає так, ніби він просто пливе за течією, замість того щоб пропонувати дієві рішення.
Війна виснажує не тільки фронт, а й тил. І якщо влада не здатна знайти реальні шляхи полегшення цього тягаря, то не люди мають "знайти сили" - це влада має знайти адекватні рішення. Бо рано чи пізно будь-який ресурс вичерпується, і тоді жодні заклики не допоможуть.
Влада для здачі України була підготовлена ще у 2010 р.
Не гоніть рашиські наративи !!!
Без бре., особисто знаю.
Не чисто посвітити маловідомими термінами, але так воно приблизно і є.
Саме від карло- пу залежить, чи буде продовжуватися війна. Не від Зеленьского і не від Трумпа.
Але від Зеленьського залежало, одне важливе питання-як довго тримати баланс і не дати поводу Трумпу різко припинити постачання зброї.
І саме із цією, конкретною задачею, звиклий до лестощів і бикування Зеленьський не управився.
Будь- яка розумна і досідчена людина тихо слухала, не відповідаючии5а провокації, а в кінці просто чемно сказала
-ми готові дуже швидко підписати зупинку вогю. Давайте готувати угоду..
І все. Угода- це ще декілька місяців постачання з рої і розвідданних.
Навіщо ставити Україну в залежність від настроїв кінчених дурнів?
Якщо потрібно було Ослу приймати з різних сторін в різних позах як актриса німецьких порнофільмів - то він повинен був стати раком і приймати.
Посміхатись мовчати і кивати тупою макітрою.
Якщо власний гонор не дає - то тоді бери своє піаніно і вали нахер разом з потужними менеджерами.
Але продовжуємо захищати свій провальний вибір 2019 року. Всруся- не покорюся.
1.Чим це поможе моїй країні?
2. Що я можу робити тут і зараз, щоб спасти ситуацію?
От і цікаво, чи Задавав собі Зеленський ці питання перед вильотом до Вашингтону, в процесі перепалки із Трампом та після виходу з Білого дому.
"І тут міня тєрзают смутниє самнєнія..."
Але.
Що робити коли твій президент - ідіот, розвалює країну і тягне її у прірву. Тоді у суворій відповідності до логіки пані Марії дія на користь країни - це вигнати такого президента-ідіота - чи не так? А миритися з президентом-ідіотом напевне ж погано для країни?
Почитайте новини - більшість притомних країн ЄС висловились з підтримкою Зеленського.
Якщо що, нагадаю, за Зе* не голосував і не збираюсь !
У цій тезі є перекоси. Перше - висловлюються не країни, а очільники цих країн. А така ситуація при дегенеративній демократії може легко змінитися - як в США - вчора умовний "Байден" за Україну - сьогодні умовний "Трамп" проти України. Давно відомо - боротися треба не з наслідками, а з тенденціями. А тенденції у світі щодо України негативні - і винна у цьому зелена шпана, яка уособлює стогодні Україну у світі. Тому друге - очільники країн Єрвропи висловилися за підтримку України, а не Зеленського - на щастя, європейці поки розуміють, що цей зелений недоносок Зеленський не є Україною.
Так, це не зовсім тенденція, це процес.
Так само і у США - майже усі свіжі укази Трумпа відмінили суди.
Від твоїх блогів тхне єрмачиною і гривнею, вкраденою в українців.
Усе складно, усе просто - він з Зеленським вже 20 раз ручкався. І нічого, українським патріотизмом не заразився !