"Люди мають право на ліки навіть під обстрілами", - виконавча директорка Аптечної мережі 9-1-1 Юлія Клименюк

Аптеки сьогодні – це центри незламності, які забезпечують українцям можливість лікуватися та опікуватися своїми дітьми. Але все, що раніше було рутинним робочим процесом, зараз потребує надзусиль і надвитрат, особливо на територіях, наближених до лінії фронту. Про те, як працюють аптеки на таких територіях, з якими викликами зустрічаються, поговорили із виконавчою директоркою "Аптека 9-1-1" Юлією Клименюк.

- З початку повномасштабного вторгнення ми всі відчули, що означає залишитися без аптек, - розповідає Юлія Кліменюк. - В один момент вони просто не відчинилися. У березні 2022 року в Харкові працювали лише 30 аптек на місто-мільйонник. Фармацевти виїжджали з міста, яке бомбили щодня, товар не завозили, бо логістичні ланцюжки обірвалися, тому ліки стали дефіцитом і черги до аптек стояли вдень і вночі.

Але на окупованих територіях люди не мали навіть такої можливості придбати лікарські засоби. Аптеки не працювали, більшість з них піддалися мародерству та були розбиті. Після деокупації Харківської області ми почали відновлення аптек – в Липцях, Циркунах, Ізюмі, Вовчанську, Купʼянську-Вузловому, Ківшарівці, Боровій, Козачій Лопані, Пролісному (раніше Чкаловське – ред.), Шевченковому, Балаклії та інших містах та селах.

Але це виявилося складною і ризикованою задачею. На третій-десятий день після звільнення населеного пункту, ми з дозволу військових, часто – у супроводі ДСНС, приїжджали туди для "розвідки".

- Як же ви там працювали?

- Перші відвідини цих територій були пов’язані з багатьма ризиками. Основною загрозою були заміновані території. Наступним випробуванням стало дістатися до цих населених пунктів, адже дороги, зокрема мости, були зруйновані. Також ми зіткнулися з відсутністю електроенергії, водопостачання та зв’язку, що ускладнювало організацію роботи. Чимало аптек були серйозно пошкоджені, тому приміщення потребували ремонту, іноді капітального, та переобладнання.

В деокупованих містах і селах ми відкривали аптеки буквально на руїнах. У Липцях вісім місяців аптека працювала на старлінку і генераторі, лише так можна було забезпечити безперебійне обслуговування за програмою "Доступні ліки" та відпуск препаратів за електронними рецептами. Ця аптека стала ще й центром надання телемедичних послуг, що, з огляду на зруйновані та непрацюючі медичні заклади в населених пунктах деокупованих територій, було життєво необхідним. В аптеці встановили ноутбук, завдяки чому пацієнт міг отримати консультацію лікаря та рецепт на лікарські засоби, а за кілька хвилин і самі ліки. А ще тут безкоштовно видавали сільчанам корм для їхніх тварин, а неподалік, на вулиці, годували собак та котів, які втратили свою домівку. Аптека в Липцях – справжній герой! Вона пережила багато обстрілів і кожен раз ми її відновлювали, але 10 квітня 2024 року вона отримала "поранення, несумісні з життям". В аптеку влучив КАБ, троє відвідувачів загинули, а фармацевт отримала поранення.

В Ізюм ми повернулися на 19-й день після звільнення міста, а в Херсоні перша аптека відновила роботу вже на 20-й день. Довгий час персонал там працював у бронежилетах і касках.

- Окрім стаціонарних аптек на прифронтових територіях критично важливими стали й мобільні.

- Ми часто їздили з гуманітарними вантажами, зокрема ліками, в села Харківської області і добре розуміли потреби людей, яким доводилося долати десятки кілометрів, щоб придбати необхідні товари для здоров’я. Тому першими в Україні запустили мобільну аптеку у січні 2024 року. Зараз у нас вже діють чотири мобільні аптечні пункти – 2 на Харківщині, 1 на Херсонщині і в цьому році ми запустили аптеку на колесах в Сумській області. Ситуація в цих регіонах часто змінюється, адже фронт зовсім поруч. Тому кожний МАП забезпечений старлінком і генератором, щоб холодильники, де зберігаються термолабільні ліки, зокрема інсуліни, гарантовано працювали, а фармацевти і водії -- касками і бронежилетами. Жителі маленьких сіл, де немає стаціонарних аптек, в мобільних аптеках можуть придбати необхідні лікарські засоби, зокрема й за програмою "Доступні ліки", а також засоби догляду за інвалідами та малюками, дитяче харчування та пелюшки. За попереднім замовленням ми привозимо ходунки, милиці та інвалідні візки.

- Зрозуміло, що відновлення та утримання аптек на прифронтових територіях це суто соціальна місія. Чи не призведуть останні нововведення держави в регулюванні фармацевтичного ринку до їх закриття?

- Аптека – це не просто бізнес, а заклад охорони здоров’я, який надає людям доступ до необхідних ліків, отже й можливість лікуватися. У воєнний час виконувати цю місію стає дедалі складніше, особливо на прифронтових територіях. Попри всі труднощі, ми продовжуємо працювати, щоб забезпечити українців ліками навіть у найнебезпечніших районах. Проте останні законодавчі зміни, дійсно, ставлять під загрозу існування таких аптек, особливо мобільних.

Адже бізнес-модель, яка зараз пропонується державою, не працює для аптек у прифронтовій зоні. Там потрібна особлива підтримка: від податкових пільг до спрощення логістики. Якщо цього не враховувати, люди, що живуть поруч з зонами бойових дій, можуть залишиться без доступу до ліків. Ми до останнього будемо намагатися зберегти ці аптечні точки, але чи надовго вистачить нашого ресурсу?

- Які основні проблеми виникли після введення останніх законодавчих норм?

- Найперше – ми не зможемо працювати та надавати той самий рівень сервісу пацієнтам. Потрібно забезпечувати належний асортимент і постійну наявність ліків, а зараз ми маємо ускладнену логістику, бо дистрибʼютори бояться їхати в населені пункти, які перебувають під обстрілами. Для реалізації програми "Доступні ліки" також необхідний якісний інтернет та стабільне електропостачання, а це можливо тільки тоді, коли кожна аптека має свій генератор та старлінк.

– Зараз багато говорять про те, що можуть зупинитися соціальні програми, а деякі ліки, навпаки, здорожчають.

- Потрібно розуміти, що соціальні програми підтримують виробники ліків. Це така форма реімбурсації, коли самі компанії компенсують вартість ліків для хронічних хворих. Наприклад, програма "Терапія ПЛЮС" дозволяє безкоштовно отримувати певні препарати пацієнтам з гострими та хронічними кардіологічними, пульмонологічними та ендокринологічними захворюваннями. Тому, коли іноземні виробники вирішили призупинити ці програми через нове урядове регулювання – відповідно, в аптеках вони не працювали. Зараз завдяки тому, що Кабмін вніс зміни до постанови, ці програми запрацювали в наших аптеках і ми можемо забезпечити пацієнтів ліками.

- А як щодо утримання аптек у прифронтових містах?

- Це складне питання, тому що, як я вже й говорила, багато аптек потребують постійного відновлення після прильотів. А на це потрібні чималі гроші. Наприклад, у Костянтинівці був приліт біля аптеки на цьому і минулому тижнях. Аптеки у Купʼянську-Вузловому і Ківшарівці на двох мали девʼять прильотів і щоразу ми відновлювали їх роботу.

Після обстрілів є ризики пожеж. Декілька наших аптек вигоріли вщент через пожежі у сусідніх торговельних закладах, наприклад, у Старому Салтові і Святогірську. Зараз ці аптеки відновлені, продовжують забезпечувати людей на прифронтових територіях ліками і надають можливість користуватися соціальними програмами. Ми розуміємо, що одна аптека у радіусі 54 кілометрів, як наша аптека в Старому Салтові, це дуже мало, але вкрай важливо, щоб вона працювала.

– На вашу думку, що потрібно змінити, щоб аптеки на прифронтових територіях могли працювати й надалі?

- Аптеки діють у межах правового поля та дотримуються державних регуляцій. Якщо ж держава повністю виключає можливість маркетингових послуг, це може призвести до закриття аптек, особливо у прифронтових регіонах і маленьких селах. Маркетингові договори раніше відігравали важливу роль у підтримці таких аптек, дозволяючи їм функціонувати навіть у складних умовах, а також сприяли стримуванню цін на ліки в усіх аптечних пунктах.

Цей механізм працює в Євросоюзі, бо довів свою ефективність. Тому ми підтримуємо курс на європейські підходи до регулювання ринку фармацевтичних послуг та контролю над усіма маркетинговими витратами. Якщо ми прагнемо зниження цін на ліки для населення, то цей підхід має бути системним і комплексним, як у країнах ЄС. На мій погляд, і так думаю не тільки я, потрібно розглянути можливість дозволу паралельного імпорту з референтних країн в Україну з подальшою реалізацією цих ліків через аптеки. Тобто, необхідно дозволити українським дистрибʼюторам чи ліцензованим імпортерам без згоди власника купувати та привозити ліки з інших країн Європи, де вони коштують дешевше. Це забезпечить українцям ширший вибір препаратів за нижчими цінами.

- Наскільки памʼятаю, паралельний імпорт мав запрацювати вже с цього року.

- Так, він працює, але тільки для лікарень.

* * *

Лютневі законодавчі новації держави частково врегулювали ринок та були спрямовані на підтримку вітчизняних виробників. Попри те, що останні знизили ціни більш ніж на 200 популярних препаратів, значного впливу на гаманці громадян це не матиме, адже "популярний" далеко не завжди означає "необхідний". Знижки не торкнулись всіх інших препаратів, ціни на які постійно зростають, зокрема й з обʼєктивних причин. Більш того, деякі імпортні препарати можуть, як не дивно, не тільки здорожчати, а взагалі зникнути з ринку, бо встановлена державою націнка робить продаж таких ліків нерентабельним. Також, як видно, при обговоренні новацій не була повністю врахована думка представників аптечних мереж, в тому числі й тих, що забезпечують роботу аптек на прифронтових територіях.

Звісно, коли законодавство міняється, завжди є незадоволені. Але завдання держави у таких випадках – зберегти баланс інтересів виробників, дитрибʼюторів, аптек і громадян України. Тим більше, коли в країні війна і будь-які непродумані рішення можуть призвести до важких наслідків.