Велика трагедія для світового порядку, але не кінець світу

Вихід США зі складу Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, до якого входили прокурори, що збирали попередні докази про очевидний злочин росіян не був неочікуваним в світлі всіх інших подій. Також США ніколи не були великими прихильниками Міжнародного кримінального суду і їх активна робота була винятково частиною політичного рішення, а не стратегічним завданням. Я досліджувала всі протоколи щодо заснування МКС, Кампальські поправки до Римського статуту в своїх магістерській роботі, тому цій історії вже понад 20 років і адміністрація Трампа лише актуалізувала старе забуте.
Це все - велика трагедія для світового порядку, але не кінець світу.
Краще заявляти позиції відкрито, а не грати підкилимно проти міжнародного правосуддя. Трибунал щодо злочину агресії повинен бути заснованим на базі Ради Європи, де голос мають країни-члени. Щодо цього розпочався та досить активно тривав процес, включно з напрацюванням статуту для майбутнього трибуналу. Підтримка цього напрямку діяльності є великим блоком зобов'язань між Україною та Нідерландами, які захостили Центр в Гаазі. Це ускладнює питання правосуддя для руйнівників - керівників РФ, але не закриває цю частину історії за умов належного продовження роботи Радою Європи разом з тими партнерами-європейцями. Але найбільш підвішеним сьогодні є питання позиції офіційного Києва. Якщо в межах перемовного треку буде знято з порядку денного покарання злочинців, то українські жертви майже втрачають можливість отримати законне право на правду, виплати в ході та за результатом процесу, який матиме вплив на все. І цим вже ми підіграємо агресору.
Українська влада та офіційний Київ не може ставити під ризик компесаційній механізми, міжнародне право хоча б в межах нашого регіону впливу і співпраці. Тож, якщо американці прогнозовано завершили цю главу, то ми лише маємо примножити зусилля. Якщо це буде частиною будь-яких домовленостей, то ті ж особи, що підуть на це, повинні нести персональну політичну відповідальність за наслідки та нові фази агресії проти України.
це взагалі дико чути таку фразу про зельоних гнид )
(2) Загроза покарання за злочини може мотивувати ще не спійманих злочинців скоювати ще більші злочини заради того, щоб цих злочинців не спіймали і надалі.
(1) Злочинці готові і згодні "заплатити" майже будь-яку "ціну" заради того, щоб ДОСЯГТИ ЦІЛЕЙ, які є МОТИВОМ їхніх злочинів.
Тож ніяка "противага" до мотиву злочину у вигляді "загрози покаранням" чи навіть факти покарань не здатні "переважити" мотиви злочинів.
Тому тільки 100% НЕМОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГТИ ЦІЛЕЙ (МОТИВІВ) ЗЛОЧИНУ саме засобом злочину може бути ДОСТАТНЬОЮ УМОВОЮ для того, зоб злочинці припинили спроби вчиняти злочини (спроби досягати цілей-мотивів засобами злочинів), АЛЕ У ПОЄДНАННІ З ВІДСУТНІСТЮ МОТИВУ (2).
Джерело: https://censor.net/ua/b3541626
- Це очевидно не відповідає дійсності, тобто, ЦЕ є НЕПРАВДА.
Приклади:
1. Державна програма компенсацій громадянам за втрачене чи пошкоджене майно (нерухомість) НІЯК НЕ ЗВ'ЯЗАНА З ПОКАРАННЯМ ЗЛОЧИНЦЯ-АГРЕСОРА.
(Ця програма спирається ТІЛЬКИ НА ФАКТ ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА.)
2. Безповоротна міжнародна допомога Україні, у т.ч. на підтримку постраждалих людей, НІЯК НЕ ЗВ'ЯЗАНА З ПОКАРАННЯМ ЗЛОЧИНЦЯ-АГРЕСОРА.
Ця допомога ВЖЕ Є і ЩЕ БУДЕ. Вона зв'язана тільки з ФАКТАМИ ЗАВДАННЯ ШКОДИ Україні і людям.
Найперша ціль цих "утворень" - це кормушка для зграй чиновників, які дуже хочуть смоктати гроші із різних бюджетів, причому так, щоб про це було якнайменше запитань: мовляв, віддали гроші як внесок у міжнародну організацію, а далі ми не контролюємо, як ця організація ті внески витрачає - то вже не наша справа, а "їхня".
Є НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, де описані різні злочини. ОСЬ Є ФАКТИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ! - ЦЕ ДОСТАТНЯ ПІДСТАВА ДЛЯ РОБОТИ ВІДПОВІДНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ (якби вони ХОТІЛИ і могли ПРАЦЮВАТИ). Усяке міжнародне співробітництво може не керувати, а допомагати (підпорядковано) цій роботі національних "органів", ЯКЩО воно НЕ ЗАВАЖАЄ, А ДОПОМАГАЄ. Інакше воно тільки перешкоджає.