Злочинні накази

Хочу зробити більш відомою історію, яку в нашому подкасті "У справах військових" розповів Sergii Gorbatuk. Пан Сергій, для тих, хто може не пам‘ятати, очолював управління прокуратури, яке розслідувало злочини проти Майдану. У 2022 році він вирішив долучитися до війська, мобілізувався до 23 окремого стрілецького батальйону та за певний час став там начальником штабу. Отримав позивний. Звісно, Прокурор.

"У командирів, які віддають наказ, має зростати відповідальність, але в них чомусь зростає свавілля. Найгірше з точки зору війни – вбивається мотивація", – одна з його цитат у цьому епізоді (лінк на відео залишаю в коментарях)

Пан Сергій має приклад особистої заяви про злочинний наказ.

Як все починалося. Успішний батальйон 1,5 року виконував бойові завдання на Лиманському напрямку та просувався вперед. Звісно, батальйон мав втрати, на нього лягало величезне навантаження. Тож бійці вирішили звернутися до вищого командування з колективною заявою (її підписало 89 військовослужбовців):

"Коли ми написали про це лист без будь-яких ультиматумів, а про те, що є потреба в укомплектуванні, то замість реагування отримали наказ на переміщення в Харківську область і проведення штурмових дій. Це призвело і до загибелі, і до великої кількості поранених, і до СЗЧ. А це батальйон добровольців, які самі пішли у лютому 22-го року і які мужньо виконували свої обов‘язки, отримали сотні нагород. Фактично на цей день батальйон приведений до стану небоєздатного".

У своїй заяві пан Сергій виклав припущення, що в такому стані батальйон опинився не через наслідки військового стратегування, "а з прикриттям власних прорахунків вищого командування".

"Наш батальйон був зведений нанівець, відповідно я відреагував. Я намагався це вирішувати на рівні командування. Генералам, які приймали таке рішення, повідомив, що так не повинно бути та надав пропозиції. Замість реагування мене намагалися перевести, а потім направили у відрядження без висловлення претензій. Діючого начальника штабу батальону, який на передовій, відправили у відрядження допомагати військово-цивільному співробітництву іншій частині. Півтора місяця тримали, поки батальйон вбивали", – розповів він.

Звичайні військові бояться подавати заяви, тому що командування в таких випадках використовує нестатутні заходи впливу на військовослужбовців. А саме – переведення в інші підрозділи, переведення в бойові підрозділи, намагання поставити бойові завдання, які призведуть до смерті. Тож у військових практично нема шансів, щоб було зареєстроване кримінальне провадження. З його досвіду, за рух справи ще треба поборотися з ДБР та судами. Люди без юридичної освіти та відповідного досвіду навряд матимуть змогу цим зайнятися до кінця.

Знову повертаюся до важливої думки пана Сергія: вище військове командування має показати, що цінує своїх бійців. Вище командування має бути зацікавлене, щоб командири, які віддають злочинні накази, були покарані, а натомість вони мають мовчазну згоду на приховування своїх дій.

Військові на передовій розуміють, що можуть втратити своє життя. Бо це війна. Але вони не хочуть вмирати тільки через те, що хтось боїться доповісти про втрату якоїсь позиції.