Попередження - це дзвін, що двонить по тобі

Попередження - не завжди твій вранішній годинник. Інколи - це просто серіал. Або минуле.

Загроза - не завжди те, чого ти чекаєш.

Смерть - те, що завжди поряд, навіть якщо ти про це забув.

Існує час та існують справи. Час плинний, справи - незмінні.

Подивився у запалі ностальгії першу серію "Закон і порядок: Спеціальний корпус". В ній вбивають ніби безневинного таксиста, якому, також, відрізають член. В процесі розслідування виявляється, що він не чеській емігрант, а сербській військовий злочинець та масовий ґвалтівник.

Який поїхав собі з Європи, влаштував собі нове життя, одружився та став батьком дитини. Жив жеття.

Але так сталося, що його впізнали кілька з його жертв. І вбили.

І ніби роки пройшли; і ніби родина, дитинятко, всі інше "але" - але, вбили й ніхто не пожалів.

Це тавро - вбивць та ґвалтівників - переслідує сербів досі. Звісно й очевидно, що не всі з них були та є такими. Але спробуйте це розказати людям у Сребрениці чи у Вуковарі. Для початку.

Спробуйте розповісти містянам Дубровника, що їх місто не було в облозі. Гадаєте, що вони не пам'ятають, що разом зі "старшими" братами - сербами - по їхньому місту фігачили чорногорці? Тоді ви не були на Балканах...

Звісно ж одного лікаря Менгеле вистачить, щоб не вірити ані у бога, ані у справедливість.

Але.

Ізраїльтяни та вірмени довели, що час немає значення, якщо є план та бажання вбити конкретних людей. Українці вже почали вбивати таких людей. Це добра новина. Це гарна новина.

Попередження - це дзвін, що дзвонить по тобі.

Загроза - це ненависть, яка акумулюється в гроші та пам'ять.

Смерть - те, що чекає нас всіх, але декому вона взагалі не сподобається. Особливо тим з росіян, хто зараз відчуває себе у безпеці.