Оферти омерти

Часто зрозуміти реальну мотивацію вдається не з того, що людина розповідає, а виходячи з тих речей, про які вона мовчить.
Я отримав чергове підтвердження цієї нехитрої гіпотези після загальновідомих розмов Стіва Уіткоффа про Крим, Рим та мідні труби.
А саме у частині тієї Ніагари свідомості, що була про начебто передачу кремлівським диктатором Трампу намоленого портрета останнього за підсумками замаху.
Після цього вітчизняні трампологи поділилися на два табори - одни бідкаються про те, як легко лестити старому нарцису, а інші розповідають про чергові бізнес-плани масштабного мародерства, як форму придбання трампівської уваги.
У мене ж буде інша фабула.
Нагадаю, що другий нібито замах на Трампа, у Флориді мав такий собі кримський слід, пов'язаний із Дмитром Табачником.
Про це багаторазово писала Association of Reintegration of Crimea то ж повторюватися про деталі не стану.
Але додам, що після цих публікацій і після Трампівської інавгурації та сама Асоціація написала розгорнуте інформування про Табачника та про його оточення, а також про його кураторів з російських спецслужб як про осіб, ймовірно причетних до нібито невдалого флоридського асасина.
З певними доказами, взятими, до речі, з цілком відкритих джерел.
Це інформування було цілком формально надіслане приблизно десятку уповноважених американських правоохоронних органів та водночас - усім ключовим конгресменам когорти нинішнього білодомського керманича.
Воно було гарантовано отримане два місяці тому більшістю адресатів та було ними очевидно досліджене.
Бо навіть якщо зміст інформування Асоціації був би, гіпотетично, суцільним делірієм про атаку з Альдебарана, сам предмет подібної справи про "День шакала" змушує правоохоронців будь-якої країни копирсатися, довго, у деталях, до кожної коми, й у листах з дурдому.
Бо замах на першу особу є справжнім "батьком усіх вбивств" в ієрархії цінностей будь-яких людей при посадах та лампасах. Вони ніколи та ніде не будуть недбалими саме у такого роду справах.
Нагадаю, що нещодавно оприлюднені "за збігом обставин" паном Трампом документи про вбивство Кеннеді стосуються довгої та ретельної перевірки "усією королівською раттю" дзвінка нібито польського водія радянського консульства в Австралії.
Десятки органів копирсалися із цим рік-другий, щоб фіналізувати позицію про "ймовірно, фейк".
А ось про кримський слід флоридського стрільця у США ніхто нічого за два місяці копати не став. Узагалі. Повна, мертва тиша, я б навіть сказав омерта. Й вона має лише одне розумне пояснення.
Адміністрація Трампа чітко усвідомлює для себе слід російських спецслужб у замахах (або ж в імітації замахів) на нинішнього президента США. А тому ніхто й не копирсається у тому, що не є для зацікавлених осіб таємницею.
Якщо ми цю робочу гіпотезу візьмемо за основу, то, на перший погляд трагікомічна й навіть ідіотична розповідь Уіткоффа про намолений портрет Трампа напереддень "перемовин" отримує геть інші фарби.
Бо, до речі, група Трампа може вірити у що завгодно, але точно не у релігійність кремлівського замовника. Але вона точно вірить, що той, хто замовив портрет - може не десь там молитися, а просто потім замовити й оригінал.
Тому портрет був не засобом лестощів чи якихось оферт для бізнесів, а був банальним натяком, дуже поширеним у колах, близьких до криміналу. Хтось там конячі голови відрізає, а хтось парсуни малює.
Нагадаю що для тих, хто раптом не зміг зрозуміти реальний сенс описаної оферти, нещодавно Патрушев зробив додаткове вичерпне пояснення. Коли став публічно бідкатися, що Трампа може чекати доля Кеннеді. Звісно від якихось там "яструбів війни".
А тому розповідь Уіткоффа про портрет має просту мету: публічно, "при понятих" заявити про те, що "натяк зрозуміли вірно".
Тому основною мотивацією політики Трампа щодо Кремля можна спробувати вважати не піар, бізнес чи помсту "клятим попередникам", а саме та виключно страх за власне життя.
Як з цим далі працювати (а ми вимушені) - питання із 50-ма зірочками.
Втім, бувало й складніше.