НЕ ПРОСТО КОРУПЦІЯ. Земельна діяльність органів влади веде до знищення селянства та української державності.
Частина друга (Частину першу можна прочитати ТУТ)
Злочин віку під назвою «українська земельна реформа» здійснювався «реформаторами» з такими ж цілями і точно тими ж методами, як і всі інші злочини можновладців під загальною назвою «приватизація».
Про збереження в процесі приватизації заводів-фабрик-колгоспів-радгоспів, тобто всіх існуючих виробничих та інших підприємств як цілісних майнових комплексів, про те щоб після «роздержавлення» створити належні умови для підвищення ефективності їх діяльності, адаптувати їх разом з працівниками-співвласниками до роботи в ринкових умовах, планів не було.
Плани були прямо протилежні: створити для всіх об‘єктів приватизації якомога гірші умови існування і господарювання з метою їх максимального обезцінення. Так було потрібно, щоб майбутні «ефективні власники» могли заволодіти підприємствами задешево, при цьому звісно що рядові працівники підприємств як «ефективні власники» не розглядалися - тільки «номенклатура» усіх видів.
Саме цією політикою був знищений економічний потенціал України, вона була відкинута з числа наймогутніших економік Європи на європейські задвірки, і саме вона стала передумовою виникнення в Україні олігархату.
Про так званий народний капіталізм, який в Україні міг бути абсолютно реальним, були тільки пусті балачки - для прикриття антинародних реформ.
Сільське господарство України початку 90-х було чи не найбільш ідеальною галуззю економіки для розубудови цього так званого народного капіталізму. Перетворити колгоспи й радгоспи після приватизації на акціонерні чи інші господарські товариства не склало б жодних проблем, для цього були всі об’єктивні й суб’єктивні передумови.
Перш за все, подавляюча більшіть селян була за збереження цілісності господарств, бажаючих братися за самостійний агробізнес селян, тобто потенційноих реальних фермерів, було від сили один-два на село - і то далеко не скрізь. А таких хто реально розумів яким він буде, той приватний мікро-агробізнес, мабуть взагалі не було.
Друга важлива передумова - економічна. Колгоспи та радгоспи, навіть найгірші з них, були цілісними і як правило чималими, а по європейських мірках так просто велетенськими земельно-майновими комплексами, що дозволяло вести так зване крупнотоване виробництво.
А це - велика економічна перевага порівняно з виробництвом дрібнотованим. Не розуміти цього можуть хіба що повні йолопи, попри це високоосвічені можновладні українські реформатори розгорнули в країні «масову фермеризацію».
Не сумніваюся, що при слові «йолопи» у багатьох читачів промайнуло в голові щодо реформаторів: «Так вони ж і є йолопами !».
Та ні, шановні, помиляєтеся. Дурнів серед них нема, навпаки, вони такі неглупі й кмітливі, що увесь народ за дурнів тримають і роками «кругом пальця» водять.
Це в тому числі про «всеукраїнську фермеризацією», і про «успішні» аграрну та земельну реформи. Не було б мало не примусового знищення КСП та інших господарських товариств, створених внаслідлок реформування колгоспів і радгоспів, не було б «масової фермеризації» - не було б у привладних злочинців можливостей для дерибану мільйонів гектарів селянських земель.
У наступній частині розпочнемо ретельний аналіз їхніх «земельних подвигів».