Як боротися з повенями і паводками?

Сильні дощі, снігопади і паводки, які трапилися в Центральній Европі восени 2024 року, ставатимуть все частішими і сильнішими. Причин цьому декілька.

Згідно законів фізики клімату, глобальне потепління на кожен один градус призводить до збільшення кількости водяної пари в повітрі на 7%. Якщо рахувати від 1750 року – а саме цей відлік раніше брався як початок індустріалізації – то ми вже перетнули позначку 2°С в середньому по планеті і 3-4°С на европейському континенті. Тобто концентрація водяної пари зросла на 21-28%. Їй треба кудись діватися, тому нічого дивного, що кількість опадів в абсолютних вимірах (1 мм на 1 кг/1 м2) зростає.

Чому ж ці опади осідають на поверхню нерівномірно протягом року? Чому спостерігаються затяжні періоди посухи, а потім раптові катастрофічні зливи, град або снігопади? Це пов’язано зі змінами атмосферного тиску і загальним рухом повітряних мас довкола Землі. Нагрівання планети призвело до порушення нормальних рівномірних атмосферних і гідрологічних циклів. Замість стабільної і передбачуваної циркуляції відбуваються язикоподібні взаємні вторгнення холодних і гарячих повітряних мас у нетипові для них широти – тоді отримуємо, наприклад, +30°С на півночі Скандинавії і сніг на Близькому Сході, або +49°С в Канаді і -12°С в Техасі. Відповідно, утворюються такі явища, як «тепловий купол» (затяжна спека) або ізольована зона з низьким тиском (безперервні опади). 

Крім того, останні мікробіологічні досліди прояснили природу утворення опадів. Раніше вважалося, що конденсація вологи відбувається в атмосфері на поверхні мікроскопічних частинок пилу або кристалів льоду. Тепер відомо, що краплі або сніжинки переважно формуються на поверхні тіл мікроорганізмів – бактерій та грибкових спор, які мають значно більший гігроскопічний потенціал, а також гідрофільних органічних молекул, які продукує флора через своє листя.

Це докорінно міняє наше розуміння природи водного циклу і знову ж ключової ролі мікроорганізмів, міняючи причинно-наслідкові зв’язки: виявляється, що це не дощ потрібен, щоб утворилася вегетація, а наявність вегетації з багатою і різноманітною мікрофлорою всередині ґрунтів і рослин є запорукою утворення опадів, бо вони самі його викликають. Цей феномен якраз і пояснює серйозну проблему почергової посухи і повеней. За відсутности достатньої кількости мікроорганізмів у повітрі водяна пара змушена конденсуватися на поверхні мікрочастинок пилу чи піщинок; цей процес важчий і довший, тому в повітрі тижнями висить водяно-смогова імла, аж поки нарешті вона не проривається у вигляді потужної зливи і шторму.

Відтак, знищення рослинного покриву внаслідок вирубки, урбанізації чи розбудови інфраструктури, застосування пестицидів, а також тотальна хімізація життя, яка вбиває мікроорганізми, - це важливі причини катастрофічних кліматичних явищ.

Ще однією очевидною причиною стихійного лиха є суцільна забудова і асфальтне покриття в містах. Воді просто нікуди діватися без доступу до відкритої землі, тому вона шурує наскрізь з руйнівними й неуникненними наслідками, адже вода не стискається.

Парадоксально, але навіть на відкритих незабудованих ділянках вода теж дуже погано проникає всередину землі. Це особливо помітно на сільськогосподарських угіддях. Це відбувається через те, що знищення агрохімікатами ґрунтової мікрофлори і компресія полів важкою технікою робить землю біологічно мертвою, глибоко втрамбованою, високо еродованою і тому нездатною ефективно вбирати вологу.

Наступна причина повеней пов’язана з будівництвом величезної кількости гідротехнічних споруд (близько 60 000 по всьому світу). Сильні паводки призводять до прориву дамб, як це тепер регулярно відбувається в Китаї, рф, Лівії або Центральній Европі.

Отже, мета запобігання катастрофічним кліматичним явищам вимагає не просто скорочення викидів парникових газів і декарбонізації економіки, але свідомої довгострокової державної політики, спрямованої на часткову деурбанізацію, тотальну дехімізацію, особливо в сільському господарстві і в побуті, демонтаж гідротехнічних споруд, відновлення природного русла річок і локальних гідрологічних циклів (як це, наприклад, проактивно робить Словаччина). У вужчому сенсі можливо застосувати ідеї австрійського натураліста Віктора Шаубергера по управлінню водними потоками і запобіганню ерозії прибережних територій.

Джерела:

Закони фізики клімату, мікробіології та гідрології

https://www.iet-community.org/research/research.html

https://www.youtube.com/watch?v=CTEWKxyPiwY

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки