Як говорити з американцями?

Хто не знає англійської - може запросто тицьнути на переклад - і моментально отримати досить точний текст українською. Отже - пан Пекар затіяв лекцію - як говорити з американцями. Але треба читати Карнегі - людино дещо розумнішу. Елементарний принцип від Карнегі - з іншою "стороною" бажано говорити не про свої "проблеми, біди і болячки" і не теревенити, що ми дуууже схожі, хоча завсім не схожі, а про інтереси протилежної сторони. Логіка пана Пекара така - проведемо паралелі між Україною та США - потім зазначимо, що для України капітуляція дорівнює смерті - тому Україна має боротися до кінця. І що далі? Який інтерес США; чому і що США повинні робити, виходячи власного інтересу, а не з інтересу України?
З тексту пана Пекара американці взнали дів речі - що між Україною та США можна превести "паралелі" і що Україна повинна боротися до кінця. Але. Подібні "паралелі" з США можна провести ще з десятками країн, які боролися за свою свободу і незалежність. А аргумент, що ми маємо битися до кінця, інакше нам капець - запросто може викликати відповідь "ну і що?".
Якщо до когось звертаєшся - бажано (1) аргументувати ЙОГО інтерес, а не описати свої проблеми; (2) чітко і ясно викласти, що ми хочемо, і як це вписується у загальний план досягнення мети, бо допомога не має бути спущена в унітаз, розкрадена і сплюндрована. А так - це просто чергове скиглення по Зеленському - дайте не минайте бо ми гарно пісні співаємо.

Статья в National Interest конечно наивная, бо никаких параллелей между Украиной и США даже близко нет (прожив ровно по пол жизни там и там, могу это с уверенностью сказать), но лучше что-то, чем ничего. А если по хорошему, то выстраивать отношения с новой администрацией надо бы со смены посла в США, жену хозяина ресторана, следовало бы заменить профессиональным дипломатом. Потом нанять влиятельную лобистскую фирму, пусть окучивает вашингтонский гадючник. Депутангам Рады тоже рекомендуется навещать город на Потомаке время от времени. И не одному Петру Лексеичу, а и другим, из других фракций. И не махать там буденовкой, а заводить личные отношения с когрессменами и вуменами, и с сенаторами. Показывать им фотографии развалин Бахмута и Торецка, девочки-спортсменки оставшейся без ног, отца потерявшего детей и жену, освобожденных из плена солдат, выглядящих как узники Освенцима. Рассказывать об ужасах творимых козломордыми на ВОТ. Обеспеченные люди, живущие в покое и достатке, как правило сентиментальны (даже и политики) и на них эта информация будет действовать гораздо сильнее чем рассказы про Директорию, батьку Махно и референдум 91го года.

Я знаю три слова, три матерных слова, на этом запас мой словарный исчерпан.
Якийсь руснявий пєвєц ртом.