Звертаю увагу НАБУ: Комарницького, Кириленка викриваємо, Вербицького не чіпаємо?

Штош, не відстану від цього кейсу! Друзі, на тлі переможних реляцій про спецоперацію НАБУ щодо Комарницького і постачання харчування до МО хочеться капнути ложку дьогтю у діжку з медом. Є відчуття, що Бюро за одними справами «біжить», а інші розслідує довго, причому таким чином, що потім ці справи роками розглядаються у ВАКС, потихеньку там помирають або закінчуються умовними термінами чи укладанням угоди між обвинуваченими і слідством. Якщо деякі детективи недопрацьовують, то давайте традиційно дамо імпульс через публічну сферу?

Схоже, саме така доля (повільне розслідування) у справи екс-заступника генпрокурора Дмитра Вербицького. Щоб не бути голослівними, порівняймо динаміку двох кейсів — голови АМКУ Павла Кириленка та колишнього заступника генпрокурора Дмитра Вербицького.

Обидва посадовці були звинувачені у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні майна. У випадку Павла Кириленка, за даними НАБУ та САП, він у період з 2020 по 2023 роки набув активів на суму понад 72 мільйони гривень, серед яких: сім квартир у Києві та Ужгороді, будинок під Києвом, нежитлові приміщення та автомобіль BMW X3. Це майно було оформлене на батьків його дружини, хоча їхні офіційні доходи не дозволяли здійснити такі покупки. Справу проти нього САП відкрила у березні 2024 року, про закінчення розслідування було оголошено у грудні, а зараз вона розглядається у ВАКС.

Дмитро Вербицький, за інформацією НАЗК, також набув необґрунтованих активів майже на 29 мільйонів гривень. Серед них: автомобілі Lexus та Porsche Macan T, будинки та земельні ділянки в Києві та Одесі, а також квартира в Анталії (Туреччина). Це майно було оформлене на пов'язаних з ним осіб, зокрема на племінника та співмешканку, офіційні доходи яких також не відповідали вартості придбаних активів.  У червні минулого року НАБУ відкрило справу проти Вербицького, і з тих пір – тривожна мовчанка…

Тобто права Криленка рухається доволі жваво — в принципі, як і має бути, тут відверто респект! Щодо справи Вербицького, минуло 10 місяців, але ми не знаємо, що відбувається — жодних повідомлень ані від НАБУ та САП немає. Вербицький розгуляє на волі, займається сміховинною благодійністю, схоже, готується до політичної кар’єри у лавах «Батьківщини». Ані запобіжного заходу, ані передачі справи до суду.

Виникає питання: невже кейс Вербицького настільки складніший, ніж справа Кириленка? Навряд чи. На тлі такого затягування цілком логічним виглядає позов Вербицького до НАЗК щодо захисту «спаплюженої честі» та ділової репутації, в якому він явно збирається отримати позитивне рішення та використати його як аргумент для захисту у справі НАБУ.  Звертаю увагу керівництва НАБУ: дуже помітно, що ці дії справи по-різному розслідуються. Сподіваюсь, що тут можна провести аналогію з розслідуванням справи по закупівлі харчів для армії, яка тривала досить довго, здається, півтора роки. І доволі скоро ми отримаємо публічний і гарний результат.

Але маю підозру, що прокурори залишаються недоторканною кастою для правоохоронних органів і судової системи, бо здається, що ми не бачили жодного прокурора, який би сів після відкритої проти нього справи. Справа Вербицького стане ще однією ланкою у безкінечному ланцюжку безкарності в органах прокуратури?