Як проштовхнути відхилений законопроект та проігнорувати президентське вето. "Лайфхаки" від Ради

Реанімувати законопроект, який вже фактично "помер" — і при цьому знехтувати президентським вето? У керівництва ВРУ на це є свої "лайфхаки". Якщо дуже треба, можна ігнорувати цілі регламентні процедури Ради, наче їх немає, свідчить історія законопроекту №9549.

Почнемо з історії питання.

В серпні 2024 року Верховна Рада підтримала законопроект №9549. Він реєструвався і проходив перше читання з правильною ідеєю — спрощення процедури відведення земель для цифрової інфраструктури. Але, скориставшись перевіреним способом, туди правкою всунули "інноваційну ідею". В Ужгородському районі Закарпатської області дозволили під час війни + 2 роки після її закінчення за рішенням Закарпатської ОДА, яке затверджується Кабміном, відбирати приватні, комунальні землі та нерухомість (в т.ч. житлову) для стратегічних підприємств.

Чи повертається ця нерухомість після війни? Відповідь — ні! Чи виплатять за неї гроші? Відповідь — можливо, коли-небудь, коли у бюджеті будуть на це гроші. А як не буде грошей? Тоді в суд, а після суду в довжелезну чергу кредиторів держави. То можна ж оскаржити рішення про відібрання в суді? Ні! Це прямо заборонено цим же законом.

Детальніше про це — у моїй попередній колонці для сайту Цензор.

Далі, здавалось би, здоровий глузд переміг. Президент наклав вето та 25 жовтня минулого року повернув законопроект зі своїми пропозиціями для врахування. Серед іншого, він справедливо запропонував "вичистити" із законопроекту все, що стосується "інноваційної ідеї" по державному рейдерству стосовно землі і нерухомості в Ужгородському районі Закарпатської області. Пропозиція чітко обгрунтовувалась порушенням Конституції України, суперечністю цих норм практиці ЄСПЛ та невідповідності Цивільному кодексу України.

Що мала б зробити Верховна Рада?

Регламент ВР чітко передбачає, що головний комітет (у нашому випадку земельний) мав би розглянути пропозиції Президента та запропонувати своє бачення по їх врахуванню/неврахуванню, а Рада мала би протягом 30 днів з дня надходження пропозицій Президента розглянути їх на своєму пленарному засіданні, якщо не буде прийнято в цей же строк іншого рішення Ради.

В Регламенті також доволі чітко прописана процедура розгляду пропозицій Президента і в комітеті, і на пленарному засіданні Ради. Не будемо на цьому зупинятися, бо ця процедура не застосовувалася цього разу від слова "взагалі".

А ще в Регламенті є норма (частина 8 статті 135), відповідно до якої за рішенням Верховної Ради не прийнятий після повторного розгляду закон може бути направлений на доопрацювання до головного комітету, який не пізніш як у 30-денний строк після дня розгляду Верховною Радою цього закону зобов'язаний повторно внести його на розгляд Верховної Ради. Якщо рішення Верховної Ради про направлення закону на доопрацювання до головного комітету не прийнято, він вважається відхиленим.

Що ж відбулося насправді?

Після вето Президента 19 листопада 2024 року (30 днів від пропозицій Президента ще не пройшло) голова земельного комітету зареєстрував проект постанови, якою запропонував направити законопроект №9549 на доопрацювання в комітет. Ймовірно, за логікою ініціатора цієї постанови вона і мала би стати тим "іншим рішенням Ради", прийнятим в 30-денний строк, що згадується в Регламенті. 21 листопада цей проект постанови виноситься на пленарне засідання і не набирає 226 голосів, тобто Рада не погодилася з цією пропозицією.

Далі, згідно з Регламентом, законопроект мав би вважатися відхиленим, бо Верховна Рада не прийняла рішення про його направлення на доопрацювання до головного комітету. Його розгляд в парламенті мав би завершитися.

Але ж ні! Лобісти "інноваційних" закарпатських норм не здаються. 29 листопада 2024 голова земельного комітету реєструє нову постанову — "про подальшу роботу" над законопроектом №9549. Чим передбачені такі постанови "про подальшу роботу" над відхиленим законопроектом — не зрозуміло, але не Регламентом ВР точно. Але саме така, теж "інноваційна", постанова і реанімувала відхилений Парламентом законопроект №9549. Проект постанови на земельному комітеті не розглядався, але це не завадило їй 17 грудня 2024 року (30 днів з дня вето вже пройшли) потрапити в порядок денний пленарного засідання та бути проголосованою (287 голосів "за").

Ну а далі земельний комітет продовжує "працювати" над №9549. Там начебто розглядаються пропозиції Президента в порядку ст. 135 Регламенту і навіть 14.03.2025 року з'являється рішення комітету внаслідок опрацювання цих пропозицій. Цим рішенням пропонується прийняти в цілому текст законопроекту, "підправлений" комітетом. Тобто не було жодної пропозиції Президента, сформульованої в формі фінальної таблиці, так само в фінальному документі комітету не було конкретних пропозицій як врахувати чи відхилити ту чи іншу пропозицію Президента.

Натомість з'явився документ дивної форми, де в текст №9549 було запропоновано 9 правок голови земельного комітету, так ніби це правки у другому читанні. Всі вони були підтримані земельним комітетом. Звичайно ж, така діяльність комітету не має нічого спільного із порядком розгляду пропозицій Президента, визначеним ст. 135 Регламенту.

Саме цей документ комітету (ця знову ж таки "інноваційна" таблиця без пропозицій Президента) виносився 25.03.2025 року на голосування Верховної Ради під назвою "Пропозиції Президента України до Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури" №9549. Хоча жодної з пропозицій Президента в ньому не було. На превеликий жаль, це рішення отримало 271 голос "за". Жодна з пропозицій Президента, яка містилася у вето по №9549, взагалі не голосувалася та навіть не розглядалася в залі.

Виключити" ≠ "трохи змінити

То може пропозиції Президента враховані у фінальному тексті №9549 і комітет просто вирішив поекспериментувати на власний розсуд із парламентськими процедурами? Ні! Пропозиції Президента чіткі — виключити (а не змінити) із №9549 всі норми, які стосуються вилучення майна в Ужгородському районі Закарпатської області.

У фінальній версії, проголосованій 25 березня 2025 року, всі ці норми залишилися! Зовсім трохи видозмінені:

• і вилучення за ініціативою Закарпатської ОДА за рішенням Кабміну;
• і вилучення землі та нерухомості назавжди, а не лише на період війни;
• і компенсація із держбюджету колись потім (навіть із резервного фонду бюджету, але це якщо будуть на це в бюджеті гроші);
• і вилучення всієї ділянки, навіть якщо для "стратегічних цілей" потрібна лише її частина.

Намагалися прибрати очевидний треш — заборону оскаржувати у суді. Але вийшло так собі. Прямої заборони немає, але внесли заборону забезпечувати позови власників землі та нерухомості при оскарженні рішень про вилучення.

Тобто поки власник буде судитися (а це можуть бути роки), земельна ділянка буде спокійно освоюватися новим користувачем, а нерухомість зноситиметься чи перероблюватиметься на розсуд нового "господаря". Про ефективність судового захисту мови немає.

Знову маємо чергове кричуще порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і очевидне майбутнє рішення ЄСПЛ, яке потім всі "героїчно" вимушені будуть виконувати. І це під час процедури набуття Україною членства в Євросоюзі.

Фінал історії №9549 — або ні

У підсумку всіх цих подій — очевидні порушення Регламенту, "штучна реанімація" законопроекту, свідоме ігнорування пропозицій Президента: їх не розглядали, не ставили на голосування і, відповідно, не відхиляли необхідними 300 голосами.

Дуже цікаво, як на цю вакханалію відреагує Президент, коли переголосований президентською "монобільшістю" №9549 потрапить йому на підпис? Якщо президентське вето фактично проігнорували — всупереч і Конституції, і Регламенту, — логічним виглядає повторне вето або відмова підписувати документ як такий, що ухвалений із порушенням законодавчої процедури.

Втім, певні сумніви все ж залишаються. Подивимось.