Якщо без гарантій повіримо в перемир’я з Росією, через кілька років воюватимуть нинішні підлітки

З лютого серед топ-тем для обговорення в мережі – гіпотетичне перемир’я з Росією, якого дуже прагне американський президент Дональд Трамп. На заяви про можливе перемир’я реагує не лише ринок нерухомості, де вже фіксується зростання цін, а й суспільні настрої загалом. Зокрема, спостерігається зниження обсягів благодійних внесків на потреби Сил оборони — українці стали менше донатити.

Можемо навіть залишити за дужками той факт, що з початку переговорів Росія збільшила кількість ударів по Україні на 50%. Глобально те "перемир’я", яке вважатиме своєю перемогою Дональд Трамп, ніколи не влаштує нас. І ось чому.

Трамп щиро вірить у дві речі: що він зможе "відірвати" Росію від Китаю і швидко завершити війну в Україні (й отримати за це Нобелівську премію миру, авжеж).

На початок широкомасштабного вторгнення товарообіг між Росією й КНР складав 90 млдр доларів. Зараз ця позначка зросла до 240 млрд доларів. Китай є хабом, куди Росія продає свої ресурси, тоді як більшість країн цивілізованого світу наклала на державу-агресора справедливі санкції. Без мовчазної згоди Китаю Пхеньян не вступив би у війну на боці Росії. А також китайці, ймовірно, допомагають росіянам вдосконалювати корейські ракети, а ще надають Росії супутникові знімки та високоточні верстати для військової промисловості.

Тим часом росіяни легко обіцяють США все на світі. Доступ до нафтогазових родовищ? Будь ласка. Рідкоземельні метали, зокрема на окупованих територій? Без питань. Ось тільки Росія не збирається виконувати своїх обіцянок. Мета Путіна – добитися максимальних поступок від Трампа, який, здається, ладен на все заради швидкого "миру". Поступки лише розпалюють апетити агресора.

Чи відмовиться Росія від своєї мети окупувати стільки українських територій, скільки вдасться? Ні, але для цього їй потрібно взяти перерву, "перемир’я" на кілька років, щоб під ослабленими санкціями відновити ВПК та мобілізувати нове "гарматне м’ясо". Скажімо, на чотири роки – доки триватиме каденція Трампа.

Американського президента це, ймовірно, влаштовує, а от нас – ні. Адже за чотири роки Путін може заявити, що домовлявся про "перемир’я" лише із Трампом, і розпочати нове, значно кривавіше вторгнення в Україну. Якщо ми не використаємо цей час на розбудову сильної, професійної армії, мобілізація 18-річних стане не рекомендацією західних партнерів, а нашою реальністю.

Але є й хороша новина: складно протистояти державі, яка виробляє власні ракети й далекобійні дрони, має 800-тисячне військо, потреба якого у вмотивованих кадрах буде актуальною допоки існує Росія. Затишшя на фронті, перемирʼя чи навіть підписання миру лише актуалізує питання рекрутингу, щоб поступово зменшувати плани мобілізації. Різкої зупинки мобілізаційних процесів під впливом міжнародних перемовин – не буде, це розуміє Москва і висуває це питання окремим ультиматумом. Тому для виживання України і забезпечення тривалого й справедливого миру ми маємо об’єднуватися навколо армії і всередині неї. Тільки тоді Росія не ризикуватиме напасти на нас знову.

Досвід понад трьох років повномасштабної війни засвідчив: вмотивоване військо демонструє значно вищу ефективність у виконанні бойових завдань. Тому держава розвиває систему рекрутингу – механізму добровільного приєднання до Сил оборони.

У центрах рекрутингу від Міноборони, родів військ та бригад працюють рекрутери, чиє завдання – допомогти вам знайти ту вакансію в Силах оборони, яка найкраще відповідатиме вашим навичкам та інтересам. Відвідини центру рекрутингу або звернення до рекрутерів від підрозділів ні до чого не зобов’язують: можна навіть пройти співбесіду з командиром бригади та відмовитися від пропозиції.

Наприклад, інформацію про величезну кількість бойових та небойових вакансій має 1 Центр рекрутингу Сухопутних військ. До центру можна прийти у Києві (адреса вул. Ольжича 10а), щоб поспілкуватися з рекрутерами та дізнатися про доступні вакансії. Так само, можна переглянути всю інформацію на сайті або звернутися за телефоном чи у WhatsApp +380979023089.

Більше про це Дмитро Жмайло розповів для Київської школи державного управління.