М’яка терапія
Творчість - не просто захоплення. Це інструмент виживання. Вона допомагає впоратися зі стресом, коли інші способи безсилі. Перемикає думки на світліші, дозволяє хоча б на мить вийти з кола тривоги. Це спосіб самовдосконалення: розширює світогляд, відкриває нові знання, навчає того, про що раніше й не здогадувався. У творчості - не лише полегшення, а й сила. Вона формує опору тоді, коли здається, що ґрунт з-під ніг зникає. Це спосіб витримати те, що витримати неможливо. Ти просто сідаєш і твориш не тому, що хочеш, а тому, що не можеш більше тримати все в собі.
Так, творчість не забирає біль, не лікує душу, але вона дає тобі хоч трохи сили його витримати. І саме це іноді тримає навіть тоді, коли світ падає.
Коли дні наповнені тривогою, людина шукає не лише надію, а й простір, де можна бути не сильною, а справжньою. Де біль не треба ховати, а мовчання не лякає. Де можна відновитися через творчість, діалог, присутність.
Саме з цієї думки народився проєкт «КолоДій», ініційований ГО "Вояцький визвіл" для жінок полонених та зниклих безвісти.
Минулого тижня, у затишній кавʼярні ХТОВТЕМІ, ми робили маленьких овечок із натуральної вовни. Овечки вийшли дуже милі, мʼякі, теплі, справжні. Кожна з душою, кожна зі своєю шерстинкою, своїм виглядом, своїм характером. Маленькі, прості, зворушливі. Ми створили щось особливе.
Та й справа не в овечках, а в тому, як разом із ними народжувався спокій і усмішки без пояснень, без слів. Ми були разом. Творили і підтримували одна одну. Бо поки серце чекає - руки можуть творити. А поруч завжди є хтось, хто розуміє без слів.
Це була терапія без слів — жива, мʼяка, щира. У час тривоги й невизначеності такі зустрічі дарують силу через творчість, через дотик, через дію. Соціально-психологічний проект «КолоДій» - це про турботу, натхнення і підтримку. Це про простір, де важлива кожна.
Так ми й тримаємося через прості речі зроблені разом через вовну, фарби, глину, що зігріває душу та відчуття, що ти не одна. Бо навіть у час війни, ми продовжуємо жити.
