Банківський тиск: чиновниці, що «кошмарили» банк Порошенка, вивозили готівкову валюту у Варшаву?

Кейс МІБа як свідчення повної втрати незалежності Нацбанком 

Я вже неодноразово писав про те, що державні органи в нас стають інструментами розправи із політичними конкурентами. Останній кричущий приклад — Міжнародний інвестиційний банк, оштрафований НБУ нібито за «відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом».

З цього приводу був вже публічний «обмін люб’язностями» між Головою Нацбанку Андрієм Пишним і Петром Порошенко. При цьому слід зазначити, пан Пишний так і не відповів на конкретні питання пана Порошенка.

Але вочевидь абсурдні звинувачення на адресу екс-президента, тиск і трохи більше демонструють повну втрату обличчя Нацбанком як незалежної інституції.

Етичні і професійні стандарти викинуті на смітник. Особливо огидно, що відбувається все це в умовах повномасштабної війни, коли фінансовий сектор мав би бути максимально згуртованим і ефективним. Але спостерігаємо протилежне явище — свідоме знищення окремих банківських установ з боку самого регулятора. Причому навіть натяку немає, що МІБ фінансово нестійкий. Знищують просто тому, що він належить Петру Порошенку.

У таких випадках, мені завжди було цікаво – а судді, а точніше екзекьютори, хто? Давайте подивимося на Департамент фінансового моніторингу Національного банку України (НБУ), який перетворив перевірки на інструмент покарання «неправильних» і «неугодних».

Перевірки як зброя

Насправді, приклад МІБа — далеко не єдиний, гадаю, що учасники ринку зі мною погодяться. Ситуація МІБа стала своєрідною точкою кристалізації — після неї представники інших фінансових установ почали публічно озвучувати випадки незаконного тиску з боку НБУ.

До цього часу побоювання розправи через ще жорсткіші санкції стримували їх від відкритих заяв.

За численними повідомленнями учасників ринку, Департамент під керівництвом Анни Липської активно застосовує безвиїзні та виїзні перевірки, що зазвичай завершуються накладенням необґрунтованих та непропорційних санкцій. Часто це веде до втрати ліцензії, що фактично знищує фінансову установу. При цьому все більше доказів вказують на те, що такі дії вчиняються в інтересах окремих банків-конкурентів, які за допомогою адміністративного ресурсу намагаються зайняти монопольне становище на ринку.

Підтвердженням даних фактів є те, що всі рішення про накладення санкцій після оскарження їх у судовому порядку скасовуються, що свідчить про нульову ефективність роботи Департаменту. І хоча вже це мало би викликати питання щодо компетентності і професійної неупередженості керівництва цього Департаменту.

Ключові фігури: Липська та Дрозд

Отже, хто працює наконечниками спису пана Пишного? Директорка Департаменту фінансового моніторингу Анна Липська була призначена на цю критично важливу посаду без належного досвіду безпосередньо у сфері банківських послуг. Її управлінські рішення неодноразово викликали запитання щодо професійної компетентності і неупередженості.

Не менш одіозною є постать Ірини Дрозд, яка до березня 2025 року очолювала управління виїзного нагляду в тому ж департаменті. Дрозд звільнили. Показово, що коли когось з керівників департаментів призначають на посаду, НБУ оприлюднює пафосну інформацію щодо цього. А от коли звільняють, то це роблять без зайвого розголосу. Працівники НБУ, що називається «off record», кажуть, що причини пов’язані з корупційним бекграундом. До речі, одним з них, як стверджують, є те, що у 2024 році вона таємно придбала елітну нерухомість у Варшаві. Правда, принаймні зараз, у своїй електронній декларації вона цього не відобразила.

Зате бачимо у декларації рахунки у польському банку PEKAO на загальну суму понад $30 тис. І у чоловіка ще $40 тис. І це вкрай символічно – по перше у контексті патріотизму та довіри топ-посадовців НБУ до національної банківської системи. А по-друге це вкрай символічно на тлі валютних обмежень Нацбанку. Адже пересічному громадянину сьогодні переказати гроші за кордон, або ж тим паче відкрити рахунок у закордонному банку – ще щось з області фантастики. Але ті обмеження – вони для посполитих українців, не для еліти. І тут важливий факт, що, як свідчить декларація пані Дрозд за 2021 рік, до 2022 року збереження були в українських банках, а з початком війни з’явилися гроші у іноземних. Крім PEKAO – Revolut, появі якого на українському ринку активно заперечує НБУ. Але поки НБУ заперечує, верхівка Нацбанку користується послугами цього сервісу.

Ну а щодо нерухомості, то це може знайти своє підтвердження лише згодом, внаслідок, у тому числі, журналістських розслідувань. Підставою до думок про правдивість цього є якась дивна частота подорожей за кордон нібито у «відрядженнях». Але ж це робиться не власним бажанням, а за згодою керівництва НБУ.

Відрядження як прикриття?

Як повідомляють мої джерела у НБУ, протягом останніх двох років обидві чиновниці провели майже по чотири місяці за кордоном, нібито, у «відрядженнях» (114 днів у Липської та 110 днів у Дрозд). У професійних колах висловлюють припущення, що ці поїздки могли бути використані для вивозу готівкових коштів, у межах дозволених НБУ без ліцензії, та подальшої їх легалізації в інших юрисдикціях. І тут вже, мабуть, мають з’явитися питання у детективів НАБУ. Звісно, це навряд чи слід очікувати до зміни влади. Але ж, слід нагадати, що Україна не Росія, тут влада не довічна, і з неї не виносять уперед ногами.

Тож, може команді пана Пишного варто не виконувати замовлення Банкової у пошуку хоч якихось приводів для тиску на Петра Порошенка, а подумати про те, що діяльність НБУ згодом сама стане об’єктом дуже серйозного антикорупційного розслідування. Особливо у частині політики процентних ставок по депозитним сертифікатам і непрозорої курсової політики, як дуже серйозних джерел корупції і зловживань, які нанесли збитки державі, що вже вимірюються сотнями мільярдів гривень.