Вища освіта, що веде до Європи: успіхи, виклики, приклади, рекомендації для України

Вадим Попко, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри порівняльного і європейського права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Заслужений юрист України.

Вступ до Європейського Союзу - це не лише економічні чи судові реформи, він також передбачає приведення систем освіти та досліджень у відповідність до європейських стандартів. Вища освіта відіграє ключову роль у процесі вступу до ЄС, оскільки від країн-кандидатів очікується модернізація університетів, посилення дослідницького потенціалу та участь у європейських програмах. Чи можливо реформувати університети під час війни, не втрачаючи зв’язку з європейськими стандартами? Україна сьогодні доводить, що так. Попри повномасштабну агресію росії, зруйновану інфраструктуру і вимушену міграцію викладачів та студентів, наша країна продовжує інтегруватися в європейський простір вищої освіти. І це не лише про формальні звіти — це про щоденну боротьбу за якість освіти, міжнародну мобільність, нові підходи до фінансування та управління в університетах. Досвід України, разом із прикладами Західних Балкан, дає відповідь на питання: як рухатися до ЄС через університетські аудиторії, а не лише через дипломатичні канали.

Україна продемонструвала стійкість і відданість реформі вищої освіти, навіть попри виклики війни. У звітах Європейської Комісії щодо України за 2023 та 2024 роки (Ukraine Report) визнається, що Україна "помірно підготовлена "у сфері науки та досліджень і має "певний рівень підготовки" в освіті та культурі.

Основний підхід України до реформ визначається Стратегією розвитку вищої освіти на 2022-2032 роки, хоча її реалізація сповільнилася через війну рф проти нашої держави. Реформи зосереджені на університетській автономії, прозорості та ефективності. Наприклад, керівництво університетів стає більш підзвітним у фінансових питаннях (що підтримується новою формулою фінансування), а також тривають зусилля з оптимізації мережі вищих навчальних закладів (спрямовані на зменшення кількості невеликих коледжів з недостатніми ресурсами). Крім того, Україна модернізувала законодавчу базу: "Закон про вищу освіту" (2014 р.) та подальші поправки до нього посилили інституційну автономію та участь студентів в управлінні. Звіти Єврокомісії схвалюють прийняття Україною важливих освітніх політик навіть під тиском, таких як "Стратегічний план діяльності Міністерства освіти і науки України до 2027 року" та "Національна стратегія інклюзивної освіти на період до 2029 року", які демонструють відповідність цінностям ЄС щодо інклюзії та якості освіти.

Просування реформ Болонського процесу

Україна є повноправним членом Європейського простору вищої освіти (EHEA) з 2005 року і прийняла Болонську триступеневу систему (бакалавр, магістр, доктор), Європейську кредитно-трансферну систему (ECTS) та практику видачі додатків до дипломів. Українські університети видають міжнародно співставні дипломи, що сприяє мобільності студентів та визнанню їх за кордоном. Крім того, у 2023 році Україна визначила представників до Робочих груп Європейського освітнього простору (політичні форуми з питань освіти на рівні ЄС) та розпочала процес приєднання до мережі Eurydice (яка обмінюється порівняльними освітніми даними). Ці кроки забезпечують присутність України в континентальних політичних діалогах, вивчення практик країн-членів ЄС та обмін досвідом.

Для порівняння, Албанія та Північна Македонія, які приєдналися до Болонського процесу на початку 2000-х років, в основному завершили подібну реформу ступенів. Університети в Тирані та Скоп'є перейшли на модель 3+2+3 (бакалавр/магістр/доктор) і прийняли ECTS, що полегшило обмін студентами та визнання дипломів у Європі. Ці західнобалканські країни також розробили національні рамки кваліфікацій і привели їх у відповідність до рамок ЄС. Зокрема, Албанія підкреслила свої зобов'язання, прийнявши Болонську конференцію на рівні міністрів у Тирані 2024 року, продемонструвавши прогрес у проведенні реформ. Північна Македонія продовжує вдосконалювати своє законодавство (наприклад, розробляє нові закони про вищу освіту і навчання дорослих), щоб повністю відповідати цілям Болонської системи. Досвід Західних Балкан доводить, що, незважаючи на складність завдання, своєчасне узгодження принципів Болонського процесу створює міцний фундамент для європейської інтеграції. Україна на рівні зі своїми європейськими колегами досягла прогресу в цій сфері, створивши відповідну систему ступенів, що стане корисною студентам і випускникам.

Розширення мобільності та участі в програмі Erasmus+

Міжнародна мобільність та співробітництво потребує від України додаткових зусиль в галузі освіти, спрямованих на наближення до ЄС. Україна бере активну участь у програмі Еразмус+, що дозволяє тисячам українських студентів та викладачів навчатися, викладати або стажуватися в країнах ЄС та отримувати український досвід. Завдяки академічним обмінам та спільним проектам Еразмус+ українські університети модернізували програми, покращили викладання іноземних мов та налагодили партнерство з європейськими колегами. Навіть в складних умовах воєнного стану, українські вищі навчальні заклади розширюють взаємодію з Європою. Майже 35 українських університетів приєдналися до Європейських університетських альянсів як асоційовані партнери, співпрацюючи з університетами ЄС над інноваційними транскордонними програмами. Інтеграція до європейської академічної спільноти не лише підвищила якість освіти в Україні, але й продемонструвала її готовність стати частиною освітнього простору ЄС (Україна бере активну участь у робочих групах Європейського освітнього простору).

Країни Західних Балкан демонструють результативність тривалої участь у програмах ЄС. На відміну від України, Північна Македонія є країною-учасницею програми Erasmus+ з власним Національним агентством, яке її координує. Цей статус (досягнутий завдяки угоді про асоціацію з ЄС) дозволяє Північній Македонії брати повноцінну участь у заходах Erasmus+ так само, як і члену ЄС. Як результат - більша кількість обмінів та проєктів. Лише у 2023 році організації Північної Македонії стали учасниками у сотнях проєктів Еразмус+, отримавши додаткове фінансування та ноу-хау. Албанія, яка ще не є повноправною країною-учасницею програми, користується перевагами Erasmus+ як партнер. Так, у 2023 році це включало 16 проєктів з розбудови потенціалу для університетів країни, частиною з яких опікувались албанські установи. Обидві країни також беруть участь у Європейському корпусі солідарності та інших освітніх ініціативах, які сприяли впровадженню англомовних курсів, оновленню методів викладання та більшому залученню молоді. Досвід Західних Балкан підкреслює, що активне залучення до освітніх програм ЄС прискорює реформи та інтернаціоналізацію. Для України розширення участі в Erasmus+ стане ключовим для конкурентоспроможності системи вищої освіти на світовому рівні.

Посилення забезпечення якості та стандартів

Висока якість освіти залишається проблемою, яку Україна намагається вирішити. Значним досягненням для України стало створення незалежного Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), завданням якого є дотримання стандартів в університетах. НАЗЯВО працює відповідно до Європейських стандартів і рекомендацій якості у Європейському просторі вищої освіти (ESG), запровадило прозорі процедури акредитації та оцінювання навчальних програм. Це символізує перехід від старої бюрократичної акредитації до прозорої, орієнтованої на результат моделі, на кшталт європейської. Запровадження НАЗЯВО стало потужним прогресивним кроком на шляху до створення європейських стандартів вищої освіти. Українські університети зараз проходять ретельні перевірки якості, часто із залученням міжнародних експертів. Крім того, у 2024 році Кабінет Міністрів України повернув оновлену формулу фінансування державних університетів, яка розподіляє бюджетні кошти за показниками ефективності - таких як результати досліджень та міжнародна співпраця, стимулюючи заклади до підвищення якості. Ці кроки визначають прагнення України побудувати культуру забезпечення якості, подібну до культури її європейських партнерів.

Албанія та Північна Македонія також здійснюють реформи, орієнтовані на якість, хоча і з різними результатами. У середині 2010-х років Албанія сміливо очистила сектор вищої освіти, закривши неякісні приватні "фабрики дипломів" і посиливши нагляд за освітніми закладами. Було створено Албанське агентство для забезпечення якості (ASCAL) для оцінки університетів і програм; ASCAL корелює свої процеси з кращими європейськими практиками і працює над набуттям повноправного членства в європейських мережах забезпечення якості. Північна Македонія нещодавно створила нове Агентство з якості вищої освіти (замість попередньої акредитаційної ради) з метою забезпечення прозорості та довіри до акредитації та оцінювання. Обидві країни оновлюють свої акредитаційні критерії та створюють потенціал для зовнішньої перевірки університетів. Однак вони зрозуміли, що за законодавчими реформами має слідувати їх імплементація. Наприклад, Північна Македонія все ще має запровадити заплановану нову модель фінансування університетів, щоб пов'язати фінансування з якісними результатами. Досвід Західних Балкан доводить важливість функціонування незалежних органів забезпечення якості та постійного оцінювання.

Інтеграція в європейські дослідження та інновації

Ще одним стовпом інтеграції до ЄС є зв'язок університетів з європейською дослідницькою та інноваційною екосистемою. Україна досягла значних успіхів у цьому напрямку, ставши повноправним учасником програми "Горизонт Європа" (Horizon Europe) - флагманської програми ЄС з фінансування досліджень. Ця асоціація (формалізована у 2022 році) дозволяє українським дослідникам та установам конкурувати за гранти ЄС та співпрацювати з партнерами з ЄС на рівних. Українські команди вже отримали проекти в рамках програми "Горизонт Європа", зробивши внесок у передові дослідження в таких галузях, як цифрові технології, чиста енергетика та охорона здоров'я. Кількість таких програм щороку зростає. Україна також приєдналася до ініціатив Європейського дослідницького простору, та узгоджує свої національні дослідницькі пріоритети з підходом ЄС "Смарт спеціалізація" (визначення ключових секторів для інновацій). Участь у таких програмах, як COST (Європейська кооперація в галузі науки) та дослідницька програма Євратому є ще одним прикладом інтеграції України. Важливо, що українські університети починають поєднувати викладання з дослідженнями, завдяки фінансовій підтримці ЄС у створенні лабораторій, організації тренінгів та розширення мережі молодих науковців.

Для Албанії та Північної Македонії інтеграція в європейський дослідницький простір була поступовим, але незворотнім процесом. Обидві країни також є асоційованими членами програми "Горизонт Європа" і вже досягли результатів цієї інтеграції. Наприклад, у Північній Македонії у 2023 році було профінансовано 17 проєктів "Горизонт Європа", в які залучено мільйони євро від міжнародних партнерів для університетів та інститутів. Албанія запустила близько десятка проєктів у 2023 році, завдяки яким країна створила Регіональний інноваційний центр для посилення науково-дослідницької співпраці на Західних Балканах у 2024 році. Ці країни також розробили Стратегії розумної спеціалізації, щоб спрямувати інвестиції в дослідження у сфери порівняльних переваг (наприклад, Північна Македонія зосередилась на цифрових галузях і сільському господарстві, Албанія - на інноваціях в енергетиці та туризмі). Обидві країни беруть участь у форумах Європейського дослідницького простору і є учасниками програм Erasmus Mundus для обміну з Університетом Марії Складовської-Кюрі, які розвивають молодих дослідників. Ключовий урок Західних Балкан полягає в тому, що дослідницька інтеграція вимагає послідовних інвестицій і політичної підтримки. Фінансування досліджень і розробок залишається дуже низьким (0,2% ВВП у Албанії, 0,38% - у Північній Македонії), що обмежує можливість участі в європейських програмах. Україна стикається зі схожою проблемою - недостатнім інвестуванням у науково-дослідницьку діяльність. Витрати України на дослідження та розробки станом на 2022 рік складали 0,33% ВВП, що значно нижче середнього показника в ЄС. Пошкодження дослідницької інфраструктури та виїзд науковців за кордон через війну ще більше загострили цю проблему. Європейська Комісія рекомендувала ухвалити комплексну Стратегію науково-технологічного розвитку та розробити Стратегії розумної спеціалізації для стимулювання інновацій на регіональному рівні. Прогрес у цьому напрямку вже є (існує законодавча база для смарт-спеціалізації, і кілька регіонів беруть участь у цьому процесі), але реалізація потребує окремої уваги від органів державної влади.

Спільні прогалини та перешкоди: можливість спільних дій

Незважаючи на очевидний прогрес, Україна, Албанія та Північна Македонія мають низку спільних проблем, пов'язаних з наближенням до стандартів вищої освіти ЄС:

1. Усі три системи все ще мають різний рівень якості освіти. Модернізація навчальних програм не повністю відповідає потребам європейського ринку праці, і випускникам часто бракує деяких навичок, затребуваних роботодавцями. Розширення доступу до вищої освіти вимагає постійних реформ у методах викладання та актуалізації навчальних програм.
2. Державні інвестиції в університети та наукові дослідження залишаються низькими в усьому світі. Обмеженість бюджетів означає застарілі лабораторії, недостатню кількість бібліотек і нижчу заробітну плату викладачів. Таке недофінансування перешкоджає дослідницькій діяльності та інноваційній спроможності університетів у всіх трьох країнах, через що їм важко відповідати рівню ЄС.
3. Зберігається значний відтік мізків - багато найкращих студентів і дослідників емігрують до ЄС у пошуках кращих можливостей. В Албанії та Північній Македонії спостерігається багаторічний відтік талантів, а наших молодих спеціалістів до виїзду за кордон підштовхують не лише економічні, а й безпекові проблеми, спричинені війною. Збереження талантів є спільною проблемою.
4. Хоча закони і стратегії зараз в цілому відповідають європейським нормам, прогалини в їх імплементації є очевидними. Наприклад, створення агентств із забезпечення якості або стратегій - це одне, а забезпечення їхньої незалежної та ефективної роботи - зовсім інше. В усіх трьох країнах нововведення (чи то формула фінансування, чи то процедура акредитації, чи то дослідницька стратегія) можуть стикатися із затримками, інституційним опором або проблемами спроможності реалізації, які уповільнюють реальні зміни на місцях. Албанія та Північна Македонія мають неухвалені законодавчі акти. Зокрема, в Північній Македонії не завершено роботу над "Законом про вищу освіту" (для оновлення закону 2018 року). Також повільно впроваджується Освітня стратегія на 2018-2025 рр. Для укорінення нововведень (плани доброчесності навчальних закладів Албанії, "Закон про середню освіту" Північної Македонії) необхідна політична воля міністерств та університетів.
5. Реформи управління університетами залишаються незавершеними. Політичний вплив на призначення в університетах або обмежена інституційна автономія можуть стримувати інновації.

Рекомендації щодо подальших дій України

Для того, щоб привести українську вищу освіту у відповідність до норм ЄС, рекомендується низка першочергових дій:

1. Завершити роботу по узгодженню з Болонським процесом, офіційно привести у відповідність українську систему кваліфікацій до європейської та забезпечити автоматичне визнання українських дипломів у всій Європі. Спростити процеси перезарахування академічної різниці і додатка до диплома, щоб українські студенти могли безперешкодно навчатися за кордоном. Приклади Західних Балкан доводить, що ці процеси необхідно якнайшвидше завершити і відновити довіру до системи освіти.
2. Надати Національному агентству із забезпечення якості освіти можливість працювати незалежно та розбудовувати свій потенціал відповідно до європейських стандартів забезпечення якості. Україна повинна прагнути до повноправного членства в європейських мережах (таких як Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (ENQA)), коли буде готова до цього. Це передбачає підготовку більшої кількості експертів-оцінювачів, проведення регулярних зовнішніх перевірок установ та виконання рекомендацій щодо забезпечення якості. Незалежна надійна система забезпечення якості підвищить довіру до українських дипломів в Україні та за кордоном.
3. Запровадити сучасну формулу фінансування, яка б винагороджувала якісне викладання та результати досліджень, а також стимулювала інновації. Нещодавня ініціатива України щодо бюджетування, орієнтованого на результат, є гарним початком - тепер її слід інституціоналізувати та вдосконалити за участі університетів. Враховуючи наміри Північної Македонії у реформуванні фінансування (і затримки, з якими вони зіткнулися), Україна має встановити чіткі показники (рівень працевлаштування випускників, наукові публікації, зусилля з інтернаціоналізації тощо), які визначатимуть частку фінансування університетів. Водночас поступово збільшувати загальний обсяг фінансування, щоб наблизитися до середньоєвропейських показників, аби фінансування за результатами діяльності було суттєвим.
4. Розширити участь у програмах Erasmus+ та Horizon Europe, щоб стимулювати реформи. Кожен український університет має бути заохочений приєднатися до партнерств Erasmus+, об'єднатися з університетами ЄС та подати заявку на участь у дослідницьких проектах ЄС. Уряд може сприяти цьому шляхом проведення тренінгів з написання грантових заявок, мовної підтримки та відзначення успішних проєктів для заохочення інших. Албанія та Північна Македонія показали, що навіть менші країни можуть успішно освоювати проєктні фонди ЄС. Україна повинна прагнути збільшувати кількість обмінів Erasmus+ та грантів Horizon Europe з року в рік. Це не лише залучає ресурси, а й знайомить викладачів та студентів з найкращими європейськими практиками, створюючи мультиплікативний ефект для реформ.
5. Створювати програми, які заохочують талановитих випускників та дослідників будувати свою кар'єру в Україні. Наприклад, Україна могла б заснувати стипендії для молодих дослідників, які повертаються після навчання в ЄС, надавати фінансування стартап-лабораторіям або підприємствам, очолюваним молодими інноваторами, а також зміцнювати зв'язки між промисловістю та університетами, пропонуючи привабливі робочі місця у сфері досліджень і розробок. Боротьба Албанії та Північної Македонії з відтоком мізків свідчить про те, що покращення місцевої дослідницької бази та кар'єрних перспектив є ключовим фактором. Україна має інвестувати частину коштів, передбачених на реконструкцію та відновлення в академічну інфраструктуру та конкурентоспроможну заробітну плату, щоб утримати людський капітал.
6. Співпрацювати із західнобалканськими країнами та країнами-сусідами, які є членами ЄС для обміну передовим досвідом та вирішення спільних проблем. Україна може приєднатися до регіональних семінарів або мереж, які включають Албанію, Північну Македонію та інші перехідні системи, щоб обмінятися досвідом щодо реформування навчальних програм, цифрової освіти, оцінки якості тощо. Таке взаємне навчання може допомогти Україні уникнути повторення помилок та адаптувати успішні ініціативи (наприклад, підхід Албанії до відсіювання неякісних закладів, або північномакедонський досвід розробки Національної інноваційної стратегії). Більше того, представлення єдиного фронту з іншими країнами-кандидатами на вступ до ЄС може посилити голос України в європейських дискусіях щодо політики у сфері вищої освіти.

Шлях України до приведення вищої освіти у відповідність до законодавства ЄС вже розпочато, і в багатьох аспектах він вражаюче прискорюється. І Албанію, і Північну Македонію Україна вже наздогнала у таких сферах, як структура ступенів і міжнародна мобільність. Ми є піонерами у деяких змінах (таких як реформа фінансування), які наші балканські колеги тільки починають здійснювати. Однак подальший шлях вимагає постійної роботи з подолання розриву в якості, збільшення інвестування в дослідження та забезпечення вкорінення реформ в університетській культурі.

Вивчаючи досвід Західних Балкан та інших країн-кандидатів - як їхні успіхи, так і невдачі - Україна зможе ефективніше долати виклики. Мета - сучасна, динамічна система вищої освіти, повністю інтегрована в європейську сім'ю, яка випускає кваліфікованих фахівців та запроваджує дослідницькі інновації, які сприяють розвитку України та її європейській інтеграції. Завдяки мудрому політичному вибору зараз, українські університети не лише відповідатимуть стандартам ЄС на папері, але й стануть справжніми партнерами своїх європейських колег у досконалості та можливостях.

У більш широкій перспективі відповідність стандартам вищої освіти ЄС - це інвестиції в майбутнє. Для України сучасна, європейська система вищої освіти забезпечить людський капітал, необхідний для відбудови та інновацій у післявоєнний період. Усі три країни розуміють, що якісна освіта та дослідження є основою конкурентоспроможної економіки та динамічного суспільства - і це розуміння стимулює їхню адаптацію до норм ЄС.