Залужний і месенджери

У своїй новій резонансній статті про роль технологій у сучасній війні, генерал Валерій Залужний все вірно написав: і про 10-15 кілометрів kill zone, і про марність використання у ній бронетехніки, і про моральну застарілість “високоточної зброї” на оперативному рівні.
Все як завжди у нього: зважено, лаконічно, по поличках.

Але я б хотів звернути увагу на той аспект у статті, який для більшості залишився майже непоміченим: використання військами сучасних месенджерів з наскрізним шифруванням.

Вже давно не секрет, що з 2022 абсолютна більшість військових ЗСУ обмінюється даними та інформацією через Signal: як один-на-один, так і у загальних чатах.
Формально, згідно-відповідно до наказів, положень та розпоряджень, військовослужбовцю заборонено навіть використовувати смартфон на ППД або території військової частини – не те що передавати таємні дані бойової роботи у цивільних месенджерах.

А у статті пан Валерій фактично констатує, що без цих самих “цивільних” шифрованих месенджерів - військо просто нездатне воювати.
Себто воювати так, щоб не бути знищеним.
А тим більше – перемагати ворога.

І це нова реальність, яку треба прийняти та адаптувати під неї регуляторну базу ЗСУ. Зрозуміло, що мертві норми ніхто і не думає виконувати під час війни – від Головкома до солдата, але формально це є доволі серйозним порушенням і “перевіряльники” колись дочекаються свого часу.

І до речі, якщо вже заговорили про військові заборони та Signal.
Міністр оборони США Піт Гегсет був двічі публічно зловлений на передачі секретних даних у чатах цього месенджера.
Чи його звільнили за це? Та ви шо.
Чи взагалі якось покарали? Божезбав.
Натомість пан Гегсет наказав встановити у себе на комп’ютері десктопну версію Signal – попри пряму та явну заборону це робити. Та й загалом, на території Пентагону немає доступу до мобільного зв’язку, а також заборонено користуватися особистою електронікою, у тому числі стільниковими телефонами.
До речі, офіційні представники офісу міністра оборони США заперечуються факт використання їхнім шефом месенджера Signal на робочих компьютерах. Але по факту – він використовує. Ну тобто все як у нас.

І виходить так, що без сучасних шифрованих месенджерів неможливо обійтися не тільки у воюючій Україні – але також у цілком собі мирних США, які мають найбільший у Світі оборонний бюджет та найпотужніший масив озброєнь.
Це просто факт, який вже неможливо ігнорувати. Тому слід або вбудувати його у свою реальність – або свідомо бути готовим до слабшої позиції, яка неминуче призведе до подальших поразок.

До речі, Signal хоча і вважається найкращим серед безпечних месенджерів – не є безгрішним. А ще є далеко не єдиним варіантом. Зокрема, до його нечисленних недоліків міжнародні експерти відносять юрисдикцію – Сполучені Штати.
А між тим, існують менш відомі, зате не менш надійні месенджери з юрисдикцією Швейцарії, наприклад.
Про всі ці нюанси різних “шифрованих” месенджерів, які їх недоліки та переваги, я розказую на своєму онлайн-курсі “Особистий кіберзахист” – заходьте кому треба, реєструйтеся.

Експерти можуть довго сперечатися про сек’юрність різних месенджерів, чи можна передавати ними закриті дані, наскільки це конфіденційно, хто може мати до них несанкіонований доступ, які ще існують ризики, якими з них можна знехтувати за певних умов – і про багато інших проблем сучасного меседжингу.

Залужний же у своїй статті просто зафіксував реальність – такою яка вона є тут і зараз.
І по факту наразі без Е2ЕЕ-месенджерів просто неможливо бути ефективним.
А в умовах війни – навіть просто бути живим.
Така селяві.

P.S.: До речі, у тих же Штатах, з їхнім астрономічним військовим бюджетом (майже 900 мільярдів доларів) – досі не розробили власний супер-пупер-захищений “військовий месенджер”. І навіть не збираються. Як думаєте, чому?