Боротьба без зброї, але з вірою

В Україні триває жорстока війна, що забирає життя й руйнує долі. Та паралельно триває інша боротьба - тиха, щоденна, виснажлива. Це боротьба родин за кожного, хто в полоні чи вважається зниклим безвісти. Боротьба за тих, хто є в кожній молитві.

Сотні сімей живуть у постійній напрузі. Без звісток, без відповідей чи будь-якої інформації про рідного. Вони тримаються за уривчасті розповіді, фото з колоній, випадкові згадки. Вони чекають на дзвінок, повідомлення, новину, лист. Кожен день невідомості, як новий біль. Тому, саме ці родини стали голосом своїх рідних. Сьогодні сім’ї полонених і зниклих - це сила, яка діє. Вони об’єднуються, створюють ініціативи, проводять акції, звертаються до влади, медіа, міжнародних структур. Вони борються не лише за своїх, вони борються за повернення кожного полоненого і зниклого безвісти.

Вони об’єднуються в громадські організації, формують ініціативні групи, стають правозахисницями, активістками, комунікаторками. У багатьох містах та громадах діють осередки підтримки, засновані родичами полонених і зниклих безвісти.

Однією з таких ініціатив є громадська організація «Вояцький визвіл», що об’єднує родини захисників, які перебувають у російському полоні або зникли безвісти. Організація заснована родичами полонених та зниклих безвісти і має за мету не лише підтримувати родини, а й створює простір, у якому кожен голос буде почутий.

Відсутність чіткої інформації, довготривале очікування, нерозуміння, що робити і куди звертатися - це щоденна реальніть сьогодення, яка має емоційні і глибокі психологічні наслідки: тривожні розлади, депресії, ізоляція. Саме тому підтримка спільнот, обє’днань, організацій на кшталт «Вояцького визволу» стає критично необхідною. Тут сім’ї полонених і зниклих безвісти можуть отримати юридичну та психологічну допомогу, поділитисяся досвідом, ініціювати акції, флешмоби.

Можливо, це тихий фронт, а ця боротьба щоденна і невидима для багатьох. Але спільна боротьба обов"язково дасть результат. Бо спільні дії народжують нові внутрішні сили для боротьби. Бо найголовніше - це повернення рідного додому. І ця боротьба заслуговує на повагу та підтримку.