Президентські вибори в Україні під час війни: виклики та ризики

Питання майбутніх президентських виборів в Україні стало важливим елементом дискусій щодо майбутнього урядування та стабільності країни. Президент Володимир Зеленський був обраний в квітні 2019 року, а наступні президентські вибори мали відбутися в березні чи квітні 2024 року. Однак воєнний стан, введений після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року і досі діючий, унеможливлює проведення виборів. Згідно з українським законодавством, вибори не можуть відбуватися під час воєнного стану для забезпечення безперервності влади та підтримки обороноздатності країни. Хоча деякі західні лідери, зокрема президент США Дональд Трамп, закликають до проведення виборів, соціологічні опитування в Україні показують глибоку невизначеність щодо можливості та наслідків проведення голосування в таких умовах.

Громадська думка щодо виборів під час війни

Соціологічні опитування постійно вказують на те, що більшість українців виступають проти проведення виборів під час війни. За даними опитування, проведеного у вересні-жовтні 2024 року соціологічною групою Rating для Центру аналізу та соціологічних досліджень (CISR) Міжнародного республіканського інституту (IRI), 60% українців не підтримують вибори в умовах війни. До лютого 2025 року цей показник зріс до 63%, за даними соціологічного центру «СОЦИС». Натомість лише 15% опитаних підтримують проведення виборів під час війни, що свідчить про загальну стурбованість громадян з приводу ризиків для безпеки та складнощів в організації чесного і прозорого голосування.

Виклики організації виборів під час воєнного стану

Конституція України забороняє проведення виборів під час воєнного стану з дуже важливих причин. Воєнний стан надає уряду та збройним силам необхідні юридичні механізми для управління конфліктом, однак його скасування з метою проведення виборів може створити критичні вразливості. Перше, що потрібно зробити для організації виборів, — це значно змінити військову адміністрацію, зокрема ліквідувати місцеві військові адміністрації. Це може серйозно порушити логістику та безпеку країни, зробивши її більш уразливою до зовнішніх загроз.

Крім того, скасування воєнного стану може ослабити контроль над стратегічно важливими регіонами. Практики, такі як перевірка документів, контроль за комендантською годиною і охорона критичної інфраструктури, можуть бути порушені, що відкриває можливості для російських саботажів та гібридних атак. Окрім цих негайних загроз, зняття воєнного стану може сприяти поверненню в політичний процес проросійських партій та діячів, які раніше були заборонені. Москва, ймовірно, скористається цією ситуацією для дестабілізації внутрішньої політики України, щоб виграти на виборах те, що не змогла досягти на полі бою.

Російське втручання та інформаційна війна

Вибори в умовах війни стануть легкою мішенню для російського втручання через дезінформаційні кампанії, кібернапади та інші спроби дестабілізувати політичну ситуацію в Україні. Попередні випадки втручання в вибори в таких країнах, як Румунія, Німеччина та США, демонструють, які стратегічні переваги Росія може отримати, впливаючи на політичні процеси в Україні. Однією з головних загроз є можливі кібернапади на виборчу інфраструктуру. Росія вже неодноразово здійснювала кібератаки на українські урядові інституції, і національні вибори стали б привабливою ціллю для зриву важливих систем, таких як реєстрація виборців, виборчі комісії та медіа.

Крім кібернападів, дезінформація і психологічні операції стануть значними загрозами для будь-яких виборів. Росія має досвід маніпулювання громадською думкою через соціальні медіа, фальшиві опитування та навіть технології дипфейків — все це з метою дискредитації кандидатів і посилення внутрішньої розбіжності. Зняття воєнного стану також може дозволити проросійським політичним силам, які були заборонені, повернутися до політичного процесу в Україні.

Логістичні та юридичні труднощі

Станом на лютий 2025 року, приблизно 6,9 мільйона українців залишаються переміщеними за кордоном, ще 3,7 мільйона — внутрішньо переміщені особи. Забезпечення їхнього права голосу вимагатиме суттєвих змін у системі реєстрації виборців України, що наразі є ресурсно важким завданням, особливо в умовах війни.

Центральна виборча комісія України стикається з великими труднощами щодо актуалізації виборчих реєстрів. Після повномасштабного вторгнення доступ до реєстраційних даних був обмежений з метою захисту особистої інформації громадян, однак після майже трьох років війни ці записи застаріли. Заповнення цих прогалин вимагатиме значних ресурсів та міжнародної допомоги для верифікації статусу мільйонів виборців.

До того ж, згідно з даними Ради Європи, лише 1 з 16 українців за кордоном офіційно зареєстрований в консульствах, що означає, що більшість біженців не мають необхідної документації для участі в виборах. Без значних юридичних і процедурних змін мільйони переміщених осіб можуть бути позбавлені права голосу.

Медіа та політична конкуренція під час війни

Медіа простір України зазнав значних змін від початку війни. Телемарафон «Єдині новини», запущений у лютому 2022 року для консолідації висвітлення війни, піддався критиці за упередженість та контроль уряду. За даними дослідження USAID-Internews 2024 року, хоча 86% українців знали про телемарафон, лише 47% активно його дивилися, в той час як багато хто віддає перевагу платформам без регулювання, таким як Telegram (73%). Цей зсув у медіаспоживанні ускладнює забезпечення справедливої політичної дискусії, оскільки соціальні медіа залишаються вразливими до дезінформації.

Політична конкуренція також постраждала. Україна зберігає багатопартійну систему, з 370 зареєстрованими партіями станом на 2022 рік. Однак війна обмежила можливості для опозиційних діячів і кампаній. Санкції проти колишнього президента Петра Порошенка ще більше ускладнили політичний ландшафт, що викликає занепокоєння щодо політичного плюралізму в разі виборів.

Останні дані соціологічних опитувань Національного демократичного інституту (NDI) свідчать про поточний розподіл підтримки партій в Україні. Партія «Європейська Солідарність» на чолі з Петром Порошенком має 23% підтримки, з 47% незадоволених. Партія «УДАР», яку очолює мер Києва Віталій Кличко, має 18% підтримки з 34% незадоволених. Партія «Слуга народу», нинішня партія, очолювана Оленою Шуляк, має лише 13% підтримки з 48% незадоволених.

Висновок

Хоча вибори є основою демократії, Україна стикається з серйозними викликами в організації чесного голосування в умовах війни. Ризики, пов’язані зі скасуванням воєнного стану — зокрема, безпекові вразливості, логістичні труднощі та підвищені загрози з боку Росії — значно перевищують потенційні вигоди від проведення виборів на цьому етапі. Переможець таких виборів мав би менше легітимності, ніж Зеленський зараз, навіть якщо ним залишиться Зеленський. Ці ризики українці не хочуть брати на себе, адже більшість громадян надають перевагу національній безпеці над негайною політичною зміною.

Для майбутнього демократії в Україні важливо зберігати інституційну стабільність, забезпечувати цілісність управління та захищати країну від зовнішнього втручання. Відкладання виборів до моменту, коли умови дозволять провести їх чесно і справедливо, не є відмовою від демократії, а необхідним заходом для її збереження.