Про "суди" в Telegram, які руйнують репутацію і мотивацію у військових

У травні 2025 року в українському інформаційному полі зʼявилася хвиля повідомлень про обшуки в Національній гвардії. Зокрема, за даними окремих медіа, мова йде про нібито слідчі дії щодо чинного командувача НГУ бригадного генерала Олександра Півненка. Увага: офіційних заяв від НАБУ немає. Жодної публічної підозри. Жодного відкритого провадження оприлюдненого на сайтах антикорупційних органів. Натомість - повідомлення «з джерел», хвиля анонімних телеграм-каналів і напівофіційні коментарі.

І це є не просто черговий інформаційний кейс. Це лакмусовий папірець того, наскільки вразливою залишається українська держава до спроб дискредитації через паралельну інформаційну юстицію.

Повага до верховенства права — одна з ключових умов міжнародної підтримки України. Ми не просто воюємо за свою територію, ми виборюємо право бути частиною спільноти держав, де функціонують закон, процедура і підзвітність. І якщо у війні допускаються репутаційні стратегії без юридичних основ, тоді ми самі підриваємо своє моральне лідерство.

Україна є учасником Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, стаття 6 гарантує право кожної особи на справедливий судовий розгляд, а стаття 8 право на захист честі, гідності та приватного життя. Публічне знищення репутації без суду порушує обидві ці статті. 

Якщо проти посадовця є докази - має бути офіційне повідомлення про підозру (ст. 276 КПК України). Якщо таких доказів немає, але інформація вже гуляє телеграмами - це вже не антикорупційна діяльність, а злив, покликаний викликати суспільний осуд до суду.

Цей підхід повністю суперечить статті 62 Конституції України, яка чітко вказує: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Бригадний генерал Півненко не просто посадовець. Це бойовий командир, який створював нові формати підрозділів, модернізував Нацгвардію, тримав звʼязок із фронтом і родинами загиблих. Навіть якщо до його підлеглих є питання, підходити до цього потрібно обережно, фахово й відповідально.

Бо якщо дискредитація військового лідера відбувається без офіційного повідомлення, то завтра в такій самій формі «викинуть» іншого командира. Не через суд, а через телеграм. Це руйнує мотивацію для тих, хто сьогодні ризикує життям.

У сучасних війнах репутація командування — це ресурс не менший за артилерію. Якщо суспільство починає підозрювати власних генералів через анонімні вкиди - армія втрачає моральну опору. Підрозділи починають сумніватися в керівництві. Довіра розсипається. І найгірше: ворог підхоплює це, використовуючи внутрішні протиріччя для дискредитації Сил безпеки та оборони загалом.

У 2023 році RAND Corporation опублікувала звіт, у якому чітко зазначено: інформаційна розхитка лідерства - це ключовий елемент російської доктрини гібридної війни. Не треба стріляти… достатньо, щоб українці самі втратили довіру до своїх.

Що має робити держава на мою субʼєктивну думку : 

1. Публічність антикорупційних процесів. Якщо слідчий орган проводить обшуки - має бути офіційний пресреліз. Якщо ні - мовчання означає, що нічого не доведено. І це слід розуміти всім журналістам і громадянам.

2. Захист військових лідерів від медійного лінчування. Не означає імунітет. Але означає право на процедуру, а не на телеграм-вирок.

3. Послідовна відповідальність за витоки інформації. У Франції чи Німеччині за передчасне оприлюднення даних досудового слідства можна отримати реальний термін. В Україні ж - це спосіб боротьби з конкурентами.

4. Інформаційна етика в умовах війни. Ми всі частина інформаційного фронту. І коли на ньому з’являються «розстрільні списки» без доказів - це не про правду. Це про внутрішню поразку.

Наостанок додам: сила держави в процедурі.

Сильна держава - це не та, де бояться телеграму. Це та, яка спирається на факти, закон, і діє прозоро. І якщо ми справді будуємо нову Україну, то починати треба не з боротьби з окремими генералами, а з боротьби з самовпевненістю тих, хто плутає інформаційну кампанію з правосуддям.

Бо державу, яка замість суду має «джерела в органах», перемогти можна без жодного танка.