Економіка води. Хто виграє війну в довгу.
Глобальна Комісія з економіки води, яка діє під патронатом Уряду Нідерландів та ОЕСР і яку очолюють президент Сінгапуру, Генсек СОТ і науковці світового рівня, оприлюднила доповідь «Економіка Води: цінуючи гідрологічний кругообіг як глобальне благо».
Українські ЗМІ і екоактивісти вже переповідали стислий зміст доповіді, правильно акцентуючи, що антропогенна діяльність призвела до порушення глобального і локальних гідрологічних циклів. А без достатньої кількости якісної прісної води і вільного й справедливого доступу до неї не може бути реалізована жодна з 17-ти цілей сталого розвитку ООН. Разом з тим ніхто толком не пояснив, в чому ж суть і як саме ці кругообіги порушені.
Кількість води на планеті Земля не змінилася, а середня кількість опадів навіть зростає. Вода просто стала важче доступною з таких основних причин:
Викликані людською діяльністю зміни клімату вивели з рівноваги енергетичний і водний баланс планети. Кожен один градус потепління призводить до збільшення обсягу водяної пари в атмосфері на 7%; при нинішньому потеплінні на 1,5°С це означає більше вологи в повітрі приблизно на 10,5%. Через зміну сили і напрямів атмосферних течій і перепади атмосферного тиску опади стають рідшими, але інтенсивнішими, спричиняючи повені, забруднення і швидкий стік у річки і світовий океан, перш ніж їх можна вловити для людського господарства.
Коли говорять про водні ресурси, то оперують поняттями поверхневих і ґрунтових вод і наскільки їх достатньо для пиття, сільського господарства і промисловости. Це так звана «блакитна» вода. Тим часом дуже мало звертають увагу на «зелену» воду, яка міститься в ґрунтах і рослинності і яка насправді дає 60% майбутнього дощу. Тобто випаровування зі здорового ґрунту і евапотранспірація через здорові рослини генерують нові опади. Це відомий парадокс, коли вегетація сама собі створює дощ через малий гідрологічний цикл. Відтак, масове знеліснення, осушення боліт і сучасне індустріальне сільське господарство радикально зменшують запаси «зеленої» води. А стабільний кругообіг зеленої води, крім екологічного блага, забезпечує довготривалу секвестрацію вуглецю і прибирає з повітря зайву водяну пару як найгірший парниковий газ, що вкупі протидіє глобальному потеплінню.
Ще одна причина дефіциту води – різке скорочення біорізноманіття. Важлива не тільки кількість популяції, але й кількість видів. Монокультурні рослини (як сільськогосподарські культури, так і штучно висаджені ліси) нежиттєздатні, вимагаючи великої кількости води; без неї вони гинуть. Тобто вони не можуть бути ефективними провідниками зеленої води. Хімічне отруєння людиною світу мікроорганізмів веде до «дірявих» ґрунтів, не здатних тримати вологу. Загибель гідрофільних бактерій в атмосфері через її забруднення ускладнює процес конденсації вологи, а отже затримує або унеможливлює опади.
Отже, кількість блакитної і зеленої води зменшується, а кількість води в океані і водяної пари в повітрі збільшується. В цьому суть порушення глобального гідрологічного кругообігу, який загрожує зруйнувати людську цивілізацію, зокрема через гострий дефіцит води і загострення й почастішання екстремальних кліматичних та інших природних явищ.
В доповіді наведені рекомендації, як стабілізувати гідрологічний кругообіг і поліпшити стан водних ресурсів. Серед них на увагу заслуговують такі:
- Революція в агровиробництві і продовольчій системі. Теза правильна, але не містить пояснень, як саме повинна відбуватися трансформація; загальні фрази про регенеративне, екологічно дружнє і водоощадне сільське господарство мало що значать, бо не існує загально прийнятих дефініцій вищезазначених категорій.
- Консервація і розширення площі природоохоронних територій, що співзвучно з задекларованими цілями в ООН і ЕС (до 30% території), але для цього реально нічого не робиться.
- Запровадження циркулярної водної економіки шляхом очищення каналізаційних та повторного використання «сірих» стічних вод і оновлення застарілої інфраструктури водопостачання. Теж правильно, але уявімо, скільки додаткових викидів парникових газів отримаємо в процесі виплавки металу або видобутку нафти, аби виготовити мільйони кілометрів нових металевих або пластикових труб на заміну старих.
- Потреби в воді однієї людини на день «для забезпечення гідного життя» пропонується встановити на рівні 4000 л. (Це просто сюр, скажіть це африканцям. Мабуть, маються на увазі не лише реальні побутові потреби людини для пиття, приготування їжі і миття/прання, але й всі обсяги води, яка використовується у всіх секторах економіки, ділять на кількість населення і потім доплюсовують до щоденних потреб кожного індивіда. Якщо зменшити розмір глобальної економіки, тоді і кількість необхідної води «для гідного життя» різко зменшиться).
Доповідь Глобальної Комісії з економіки води дуже цікава і суперечлива, бо віддзеркалює боротьбу різних концепцій про те, як врятувати людство, не зашкодивши сучасній фінансово-економічній системі, тобто залишивши все як є.
Наприклад, в доповіді цілком правильно наголошено, що потрібно не просто підвищувати ефективність використання води технологічними засобами і фіскальними методами, але й встановлювати жорсткі кількісні межі, понад які воду використовувати заборонено, навіть за великі гроші.
З іншого боку, коли йдеться про такі спраглі до води галузі економіки, як енергетика, сільське господарство, гірничорудна промисловість, тотальна цифровізація(!) чи мікроелектроніка, то автори обмежуються невиразними порадами застосовувати інноваційні підходи, щоби не дуже зашкодити водним ресурсам. Тобто їм і в голову не приходить порадити, щоби вищезгадані промисловості скоротити. Навпаки, звучать запевнення, що ці інноваційні підходи обов’язково забезпечать економічне зростання і нові робочі місця, хоча це якраз означатиме сукупне збільшення споживання води.
Апогеєм когнітивного дисонансу авторів доповіді є твердження, що центри зберігання даних можна задіяти для моніторингу стану світових водних ресурсів, а штучний інтелект допоможе в управлінні водними ресурсами. Ще раз: центри зберігання даних і штучний інтелект, створення і функціонування яких вимагають колосальної енергії і величезних запасів прісної води, допоможуть моніторити і регулювати запаси прісної води…
Західним політикам, зокрема на нашому континенті, буде не зайвим поглянути, оцінити і порівняти наведені в доповіді мапи забезпечення водними ресурсами і прогнози недостатнього або надмірного зволоження Европи, включно з Україною, з одного боку, і росії з іншого. Не складно зрозуміти, хто виграє війну в довгу.
Джерело:
Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України
з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки
