Чергова репресія проти мирного населення Криму

Починаючи з лютого цього року триває перебування у місцях несвободи мешканки кримського Чорноморського (Ак-Шейх) Тамари Чернухи 1963 року народження, яка багато років працювала у селищі фельдшеркою швидкої допомоги.
5 лютого Чернуха була непублічно затримана у Чорноморському представниками "федеральної служби безпеки" за начебто "державну зраду", її точне місце перебування досі невідоме.
Оскільки родичі та колеги зниклої тоді не знали про факт затримання, хвилюючись за долю літньої жінки, вони викликали "поліцію" для перевірки її місця мешкання, та прямо під час такого "огляду" тамтешнім "поліцейським" подзвонило "керівництво" та наказало припинити пошуки фельдшерки.
Надалі, на чисельні звернення родичів до "прокуратури", "поліції" та "фсб" вони отримували стандартні відписки що нібито "відсутність" Чернухи у кримських місцях несвободи та про "відсутність кримінальної справи".
У той же час, через колег Чернухи її родичам передавали непублічні відомості, що фельдшерка перебуває у "слідчому ізоляторі", за начебто "державну зраду", й подібна інформація приватно повідомлялася "поліцейськими" сусідам затриманої та іншим мешканцям селища, чому наявні відповідні докази.
Тамара Чернуха має істотні проблеми зі здоров’ям, та саме по собі її перебування у "слідчому ізоляторі", без надання родичам можливості передавати їй будь-які харчі та медикаменти становить істотну загрозу її життю та здоров’ю, є формою катування.
Репресії щодо Чернухи мають усі складові насильницького зникнення та грубого порушення IV Женевської конвенції, про що було спрямовані повідомлення до низки уповноважених структур ООН, ОБСЄ та до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, а також до Омбудсмена України, цей факт неодноразово обговорювався на заходах Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини.
Попре багаторазові вимоги про невідкладне повідомлення про місце перебування та про стан Тамари Чернухи, її насильницьке зникнення триває, що вимагає від міжнародних організацій та правозахисників подальших активних дій.
Еліта українських часів, як українська, так і кримчацька - або втекла до Києва, де як діти лейтенанта Шмідта позакупорювала собою чимало важливих кабінетів, або безкарно колабораціонує в окупантській владі.