В наступні 50 років середня температура на Землі підвищиться на 7,2°С, в Україні – на 8,6°С

Останнім часом активно обговорюється дослідження, опубліковане в журналі Nature ще в червні 2024 року під заголовком «Хронологічні заміри вмісту ізотопу карбону 13 в стерані і фітані показують істотне зменшення парціального тиску СО2 в атмосфері з середини міоцену».

В перекладі на зрозумілішу мову йдеться про те, що вчені дослідили концентрацію вуглецю в зразках відмерлого планктону в осадових відкладах на глибині 1 км під дном Тихого океану поблизу узбережжя Каліфорнії в період між 15 мільйонів і 300 тисяч років тому.

Автори дослідження з’ясували, що протягом цього історично тривалого часу концентрація вуглекислого газу в повітрі зменшилася приблизно з 680 до 280 частин на мільйон (ррм) з відповідним зниженням середньої глобальної температури з 18°С до 14°С.

Завдяки цьому експерименту вдалося з великою точністю встановити значення двох ключових параметрів, які визначають енергетичний баланс нашої планети, а отже її придатність для життя людини: чутливість кліматичної рівноваги (Equilibrium Climate Sensitivity) і чутливість геосистеми (Earth System Sensitivity). ECS показує, наскільки підвищиться середня температура на Землі внаслідок разового одномоментного подвоєння концентрації СО2 в атмосфері без врахування інших впливів. ESS показує, наскільки підвищиться середня температура на Землі з врахуванням всіх інших впливів, які неминуче виникнуть через фактор збільшення кількости СО2: наприклад, зміна абсорбційної поведінки світового океану і суходолу, масові танення льоду і випаровування метану, зміна хмарного альбедо, тощо. ECS можна відносно просто вирахувати в часі, заміряючи вміст СО2 в атмосфері; ESS міняється дещо повільніше, але незворотно.

Екстраполюючи палеолітичні дані на сучасність і майбутнє, науковці встановили, що чутливість кліматичної рівноваги становить 7,2°С (а не 3°С, як це досі стверджувалося в кліматичних доповідях ООН), а чутливість геосистеми складає 13,9°С.

Станом на 2024 рік, сукупний вміст СО2 в атмосфері становив приблизно 423ррм або 2500 Гігатонн. Щорічні додаткові нетто викиди СО2 в атмосферу через антропогенну діяльність становлять приблизно 50 Гт. Тобто подвоєння вмісту СО2 в атмосфері, за умови таких самих щорічних темпів викидів, від нинішніх 2500Гт до 5000 Гт відбудеться приблизно через 50 років, бо 50х50=2500. Звісно, завдяки політиці декарбонізації щорічні викиди парникових газів можуть далі зменшуватися, але наразі вони ще тільки ростуть (на 1,1% в 2024 році порівняно з 2023) і немає ознак, що ця тенденція буде дуже швидко і радикально змінена.

Тобто через 50 років середня глобальна температура на Землі буде на 7,2°С вищою від нинішньої. А з врахуванням всіх інших впливів чутливість геосистеми з часом доведе це температурне підвищення до майже 14°С. Як швидко буде досягнута ця друга цифра, точно ніхто поки не знає; можливо в наступні 50-100 років, можливо трохи пізніше. 

В дослідженні окремо обраховуються ECS та ESS для різних регіонів планети залежно від географічної широти. Зокрема для середніх широт (30-60°) Північної півкулі – тобто в т.ч. для України – ці значення складають 8,6°С і 16°С відповідно.

Висновок: Наведені вище дані можуть здатися дуже лячними і ледь не хайповими, але вони цілком корелюються з іншими дослідженнями, які за основу беруть не теоретичні математичні моделі (в доповідях ООН), а застосовують палеонтологічний метод і спектральний аналіз з вивченням реальних зразків порід або органел. Подібні результати нещодавно отримали інші вчені на чолі з професором Колумбійського університету Дж.Гансеном, щоправда беручи зразки не з дна океану, а з глибокої кріосфери. Зрештою, вже навіть мейнстрімні науковці, котрі беруть участь у кліматичних доповідях ООН (IPCC Reports), визнають, що наразі ситуація розвивається за найгіршого із запропонованих ними сценаріїв, коли температура до кінця 2100 року може підвищитися на 4,3°С.

За такої температурної перспективи адаптація вже не допоможе. Єдине, що може врятувати, - це колапс світової економічної системи ближчим часом і, відтак, стрімке зниження антропогенних викидів і природна регенерація великих площ земної поверхні для посилення абсорбції парникових газів суходолом.

Джерела:

https://www.nature.com/articles/s41467-024-47676-9

https://esd.copernicus.org/preprints/esd-2021-78/esd-2021-78.pdf

https://www.theworldcounts.com/challenges/climate-change/global-warming/global-co2-emissions

https://www.youtube.com/watch?v=7jBWl5s7wzo

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки