Про Гідність

Я не памʼятаю жодного командувача чи командира останніх років — начальника відомства, який добровільно написав рапорт на звільнення з посади через непоправні помилки системи. Помилки, які призводять до загибелі десятків і каліцтва сотень підлеглих у тилу.

Цей вчинок гідний поваги, скільки б мотивацій за ним не стояло. Для мене це — про Гідність.

Главкому, звісно, належить ухвалювати кадрове рішення, але базова помилка — як у 2022-му, так і зараз — полягає в цьому посадовому "шпагаті". Неможливо фізично покладати на одну людину дві найважчі посади: Командувача Сухопутних військ та Командувача ОСУВ "Хортиця". Це два надскладних напрямки, де швидше збожеволієш від кількості проблем і завдань, аніж наведеш лад.

Фронт, вищі військові навчальні заклади, ТЦК, операції, планування, доповіді — все це змішане в одну купу. Але це не про ефективність. Тоді виникає питання: навіщо нам стільки генералів в армії?

Михайле Васильовичу, повага вам і вдячність за сміливий вчинок.