Точки дотику та гострі кути

Що ж поляки зробили свій вибір, обравши президентом Кароля Навроцького. Підтримуваний консервативною партією "Право і справедливість" кандидат набрав 50,89%, обійшовши свого опонента – мера Варшави Рафала Тшасковського.

Враховуючи низку передвиборчих заяв Навроцького про Україну для багатьох українців перемога консервативного політика стала причиною для занепокоєння. Постає цілком логічне питання про те, якими будуть українсько-польські відносини в подальшому.

Президент в Польщі не вирішує все

І хоч роль президента в Польщі далеко не церемоніальна, як в Німеччині чи Австрії, однак він не є тою фігурою, яка вирішує все. Загальну стратегію зовнішньої політики все ж розробляє уряд. Тому дуже часто ми бачимо, як на міжнародній арені Польщу представляє прем’єр Дональд Туск.

Проте функції і роль президента все ж найбільш помітні саме в зовнішній політиці. Саме він задає тон і настрій у відносинах з іншими країнами.

Президент також може ветувати закони, ухвалені палатами польського парламенту.

Риторика до виборів часто не співпадає із риторикою після них

Під час передвиборчої гонки Навроцький виступив проти членства України в НАТО. Говорив, що "Україна не ставиться до Польщі, як до партнера. Вона невдячна, а в багатьох питаннях поводиться негідно". І, звісно, як історик за фахом Навроцький зосереджував чимало уваги на темі Волинської трагедії.

Тут варто зауважити, що в період від першого до другого турів виборів Навроцький, зокрема, грав і на антиукраїнський електорат. Йому потрібні були голоси виборців Славоміра Менцена – лідера ультраправої "Конфедерації", який посів третє місце в гонці за президентське крісло. Менцен неодноразово озвучував відверто антиукраїнські заяви, записував відео на фоні пам’ятника Степану Бандері у Львові, в якому говорив, що "українці вшановують злочинців".

Саме на цей електорат працював Навроцький за тиждень-два до виборів. І працював вдало, бо голосів для перемоги таки вистачило.

Однак це зовсім не означає, що після інавгурації новообраний президент Польщі продовжить в тому ж дусі й постійно сипатиме антиукраїнськими заявами.

Щодо НАТО, в якому Навроцький так не хоче бачити Україну. Давайте будемо чесні, в України зараз вкрай мізерні шанси стати частиною Альянсу, оскільки для цього потрібен міцний і сталий мир, а ще згода всіх країн-членів НАТО.

Допомога буде, бо це в інтересах Польщі

Попри деякі розбіжності, гострі історичні питання (часто надмірно підігріті) Польща та Україна мають спільні точки дотику. Серед них, зокрема, безпека. Росія – спільний ворог і для українців, і для поляків.

Навроцький декілька разів висловлювався за допомогу Україні у війні із Росією.

"Ми й надалі допомагатимемо Україні у війні з Російською Федерацією, яка також ворожа щодо Польщі. Але в цих відносинах ми завжди представлятимемо польські національні інтереси", - говорив політик.

Ба більше, новообраний польський лідер називав рішення США про призупинення допомоги Україні (після суперечки Трампа й Зеленського в Овальному кабінеті) шкідливим і для самої України, і для Європи загалом. Проте додавав, що це наслідок "невдячності президента Зеленського і його невміння вести міжнародну політику".

Тож, занепокоєння щодо припинення Україні допомоги за президентства Навроцького безпідставні. В національних інтересах Польщі й надалі підтримувати Україну й допомогти їй дати відсіч російській агресії.

"Стратегічний інтерес Польщі – якнайдалі відштовхнути від поляків загрозу неоімперської, посткомуністичної Росії", - говорив Навроцький під час передвиборчої кампанії.

Не проросійський

Попри низку антиукраїнських заяв, називати Навроцького "проросійським" абсолютно помилково.

Підтримуваний "ПіС" політик, навпаки, досить антиросійський. Свого часу Навроцький ініціював проєкт демонтажу в Польщі пам’ятників Червоній армії. За це росія оголосила його в розшук.

Сам новообраний президент Польщі називав "абсурдними" закиди в проросійськості на свою адресу.

"Російська пропаганда має схильність намагатися використовувати кожне слово на благо Російської Федерації", - говорив він.

Історичні питання – найбільш гострі кути

Очевидно, що тема історичних питань, зокрема Волинської трагедії стане гострішою після інавгурації Навроцького. Бо це його сфера інтересів, як історика та очільника Інституту національної пам’яті.

Тож з цими викликами нам потрібно працювати. Ключове тут – дивитися потрібно в майбутнє і не перетягувати в день завтрашній біль незагоєних ран минулого.

Взаємини між Навроцьким та Зеленським

Важко сказати, як складуться відносини між лідерами України та Польщі. Чи будуть вони такими ж теплими, як між Зеленським та Дудою.

Втім, у політиці очільникам держав не завжди потрібно встановлювати дружні відносини. Для блага своїх країн достатньо конструктивної співпраці.

Вітаючи Навроцького з перемогою, Зеленський заявив, що очікує на плідну співпрацю з ним. У відповідь новообраний президент Польщі сказав, що "очікує продовження тісного партнерства з Україною".

Хочеться сподіватися, що Навроцький аж ніяк не злопам’ятний і не згадуватиме, як під час візиту до Варшави 15 січня цього року Зеленський вручив Рафалу Тшасковському як меру Варшави нагороду "Місто-рятівник", а з ним як опозиційним кандидатом навіть не зустрівся.

Цей епізод є показовим уроком, що опозиція – це така ж важлива частина політичного процесу, як і влада, хоч і виступає на противагу їй. Принаймні так це працює в демократичних суспільствах.

Не все залежить від Польщі, а й від нас теж

Відносини між Україною та Польщею – це двосторонній процес. Для розбудови дружніх добросусідських взаємин потрібна хороша дипломатія – на рівні парламентів, міністерств, органів місцевого самоврядування.

У будь-якому разі нам лишається роботи свою роботу: підсвічувати спільні точки дотику з Польщею, згладжувати гострі кути й перетворювати виклики на можливості.