Капіталізм потребує трансформації

Українці, котрі пережили жахіття московського комуністичного режиму, важко сприймають тезу про те, що капіталізм теж є злом. Але ж саме капіталізм, який нині домінує, нехай у специфічних формах, по всьому світу, навіть у комуністичному Китаю і мафіозній росії, підвів людство до краю прірви – кліматичної, енергетичної, продовольчої, цивілізаційної. Катастрофічні природні явища, промислові викиди, тотальне забруднення довкілля, нерівномірний розподіл багатств поміж країнами, поляризація всередині суспільств і багато інших негативних явищ і тенденцій – це все наслідки функціонування капіталістичної системи.

Глибокий аналіз усіх смертних гріхів капіталізму займе дуже багато часу і паперу, тому пропоную поки зупинитися лише на одному аспекті, а саме популярній, але фальшивій тезі про те, що в капіталістичному світі існують свобода вибору і вільний ринок.

Почнемо з біорізноманіття, яке скорочується дуже різкими темпами саме в останні 200 років: і за кількістю видів, і за загальною кількістю особин. Діти збирають гербарій в монокультурному лісі. У містах не чути співу птахів. Готуймо пензлики для ручного запилення, бо зникли комахи. З 40 тисяч автохтонних сортів рису активно культивуються максимум пару десятків. Майже все комерційне насіння в Україні – імпортовані гібриди. Домашні курі чи свині мають всього три-чотири породи, які постійно хворі і дохнуть від незвичної для них здорової природної їжі. Вже не кажучи про дику природу. Де тут вибір?

Погляньмо на наші лани широкополі і власні городи: 99% обробляється хімікатами. Щоби вести органічне землеробство, неможливо знайти чистого клаптика землі, і щоби десь поруч не кропили. Я щось ніколи не чув, щоби нехімічна агропродукція заразила своєю чистотою хімічну. Або щоби неГМОшні сорти заразили поле з ГМОшними. Все трапляється завжди з точністю до навпаки, і вибору тут жодного немає. В США запроваджено кримінальну відповідальність за вирощування овочів на власному подвір’ї, натомість рекомендується побризканий гліфосатом рівно підстрижений газон.  

Зайдемо в сучасний супермаркет. Згадуються анекдоти про порожні радянські гастрономи порівняно з 30 сортами ковбаси на Заході. Так от, одне американське дослідження показало, що в типовому західному супермаркеті 77% всієї продукції містить доданий цукор, а якщо сюди ще додати пшеницю, кукурудзу і сою, то вийде майже все меню магазину. Дуже великий вибір, ага? Тисячі сортів лайна. Цукор, борошно, олія – це ті продукти, якими пишаються українські аграрії і які є основою будь-якої гуманітарної допомоги; і це саме ті продукти, які найбільше шкодять здоров’ю, спричиняючи букет хронічних неінфекційних захворювань.  

Візьмемо будь-який сектор капіталістичної економіки: там завжди на ринку домінують жменька крупних компаній; якщо не монополія, то олігополія точно.

Десяток найкрупніших харчових корпорацій контролюють поставку і продаж майже всієї магазинної їжі на планеті. При цьому ця їжа переважно високооброблена і шкідлива для здоров’я.  

Десяток фармацевтичних компаній контролюють світовий ринок медикаментів і вакцин. Традиційні, немедикаментозні способи лікування навмисне дискредитуються і в ряді західних країн законодавчо заборонені.

Магазини одягу і взуття стали всюди однаковими – ті ж самі кілька десятків компаній в будь-якій країні світу шиють в одних і тих самих азійських майстернях, тільки ліплять свої бренди. При цьому знайти якісні природні матеріали практично неможливо. Одяг з поліестру і мікропластик в нашому тілі.

Пара десятків компаній тримають власні або франшизні АЗС по всьому світу, наливаючи нафтопродукти з однієї бочки.

Автомобілі, побутові прилади, меблі, електроніка – всюди йде злиття, поглинання, укрупнення, вертикальна інтеграція заради ефективности і завоювання критичного сегменту ринку. Вибір без вибору.

В енергетиці спостерігаємо або велику залежність від викопних джерел, або навпаки тотальну електрифікацію. Спробуйте без дров чи вугілля вижити в селі. Спробуйте без струму, води і каналізації вижити на 25-му поверсі хмарочоса, в якому все працює тільки за наявности електрики.

Наскрізна цифровізація всіх сервісів без бекапу і паперової альтернативи веде до серйозного обмеження вибору і серйозної кіберзагрози.

В будівництві все тримається на цементі, бетоні і полімерах. Неможливо знайти майстра, який би поставив піч або непластикові вікна. Неможливо знайти будівельну компанію, яка би спорудила хату з каменю, глини й дерева із солом’яною стріхою. Це не вибір, це заміна старого на нове без альтернативи мати старе.

Страхові фірми отримують надприбутки, однаково відмовляючи людям у відшкодуванні на основі юридичних зачіпок. При страхуванні здоров’я модним стало відмовляти на основі історії хвороби а при страхуванні житла на підставі кліматичних змін (повені, пожежі).

Апофеозом обмеження вибору є зомбування людей через соціальні мережі зі спотворенням електоральних настроїв і результатів, створення тематичних когнітивних бульбашок та інші іпсо, яким дуже важко ефективно протидіяти. 

Критика капіталізму не означає його негайного демонтажу і точно не повернення до комунізму. Приватна власність, ринок і гроші були до капіталізму і залишаться з ним або без нього. Екологічні й соціальні аспекти економіки мусять стати домінуючими над міркуваннями прибутку. Інакше вже дуже скоро закони природи і кліматичні зміни зруйнують економіку, а соціальні протести зруйнують політичні системи. І тоді вже справді не залишиться жодного вибору.

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки