"Кібердипломатія" - це як морська свинка

Поки тривають запеклі бої за місце посла України в США, хочу прояснити за дивний термін “кібердипломатія”, який останніми роками став популярним у чиновницьких колах.
Настільки популярним, що міністр закордонних справ України Сибіга анонсував створення “відділу кібердипломатії” у МЗС – причому подається це як небувале досягнення та результат глибокої реформи міністерства.

І це при тому, що внутрішні мережі МЗС не хакав лише лінивий, а росіянські хацкери почувають там себе там як удома. Хоча це яскравий елемент загальної картини, але сьогодні не про це.

Я, можливо, не все знаю у кібербезпеці (займаюся нею лише останні 25 років), але у моїй голові якось не сходяться поняття “дипломатія” та “кібербезпека”.
Дипломатія – це по суті мистецтво переговорів між різними країнами. Переговорів виважених та ввічливих, незалежно від ступеню поваги до іншої сторони. Переговорів про усі без виключення аспекти життя країн.
Кібер – це про майже іншу реальність. Де немає посольств, де немає норм міжнародного права, де кожен школяр може стати всесвітньою загрозою, а традиційні правила вважаються ледь не обов’язковими для порушення.

Чиновництво більшості своїй не має ніякого технічного бекграунду і тому поняття зеленого не має як увесь цей кібер-шмібер працює. Завчили лише кілька популістських гасел і шо це “модна тема” – говорити за кібербезпеку. А ще на це дають непогані гроші. А якщо на “модну тему” говорить працівник МЗС – він автоматично стає “кібердипломатом”.

Захисники вигаданої “кібердипломатії” пояснюють цей термін приблизно так: “Кібердипломатія — це дипломатія у кіберпросторі або використання дипломатичних ресурсів і виконання дипломатичних функцій для захисту національних інтересів у кіберпросторі.”
Як ви, кібердипломати хрінові, захистили національні інтереси від, скажімо, рашн-хакерс? Яка була ваша роль під час атак на Медок, Київстар, реєстри Мінюсту, Прикарпаттяобленерго, Укрзалізницю і ще сотні інших? Ви навіть власні мережі нездатні захистити.
Один пан написав щось на кшталт “про співпрацю у кіберпросторі треба домовлятися, а домовлятися – це і є дипломатія”. OMFG. Це точно як у анекдоті про студента-зоолога, який вивчив лише одне питання про вошіей і коли витягнув білет про риб, почав так: “У риб немає шерсті, але якби була – то були б воші, а воші – це …..”

Так, однією з найскладніших проблем світової кібербезпеки є налагодження взаємодії, і найгостріше – якраз міждержавної взаємодії.
Але говорити і домовлятися мусять лише і виключно фахівці. Бо вони знають специфіку, нюанси, як все працює. Дипломовані ламери лише заважатимуть.

Більше того, у Світі вже багато років існують багато міжнародних організацій з кібербезпеки – як суто комерційних, так і суто громадських, недержавних. Які якраз і призначені для налагодження міждержавної взаємодії.
Однією з найвідоміших є FIRST, членом якої Україна вже є – прикинь? Причому ще з 2009 року. Без всяких там “кібердипломатів” недайбох.
Якби вони тоді були – навряд чи б нас прийняли до FIRST, in my humble opinion.

І ще одне питання: а якого милого “кібер” вирішили виділити у окремий напрямок роботи дипломатичних установ? За такою логікою у МЗС мають бути відділи “енергетичної дипломатії”, “фінансової дипломатії”, “транспортної дипломатії” – хіба ці напрямки менш важливі за кібер?
Але у кібер буде свій окремий відділ, а у інших – ні. Чому так?
Я просто хочу зрозуміти логіку прийняття рішень.

Очевидно, що оцей “відділ кібердипломатії” у МЗС буде ще одною паразитичною годівничкою для блатних “кіберциган”. Які розумітимуть у кібербезпеці приблизно як свиня в апельсинах, але, переповнені власною значущістю, будуть мужньо “захищати національні інстреси у кіберпросторі” на міжнародних конференціях десь у теплих країнах біля теплого моря.

Замість “відділу кібердипломатії” значно ефективніше було б створити нормальний відділ власної кібербезпеки. Справжній, з фахівцями і бюджетами.
“А не те шо січас”(С).
А поки що сам термін “кібердипломатія” схожий на морську свинку – і не свинка, і не морська.