Аптека — це не кіоск. Це заклад охорони здоров’я!

Останніми роками українська аптека стрімко втратила свою суть.

Замість бути медичним закладом, що стоїть на варті здоров’я людей, вона дедалі більше перетворюється на звичайну торгову точку.

Яскраві вивіски, акції, бонуси за продаж, нав’язані препарати — все це формує викривлену модель функціонування аптек, в якій на першому місці — прибуток, а не пацієнт.

Це не просто сприйняття — це реальність підтверджена досвідом мільйонів українців, які спустошують свої кишені в аптеках не отримуючи якісних лікарських засобів.

1. Плани з продажів, а не допомога: викривлена модель аптечного ринку

Сучасна мережева аптека працює за моделлю продуктового магазину або заправки.

Фармацевтичні компанії — українські та іноземні — змагаються не за якість чи економічну доступність, а за «видимість» на аптечній полиці.

У гру вступає «маркетинг»: компанія платить мережі за просування свого препарату. Результат — аптека пропонує не те, що найефективніше, а те, що вигідніше їй самій – де найбільший «маркетинговий відкат».

У 2024 році через аптеки продано ліків на 150 млрд грн. Сам фармринок оцінює маркетингові витрати на рівні 20%. Тобто майже 30 млрд грн ми з вами переплатили за «право» побачити певні ліки на полиці.

Вдумайтесь: ми переплачуємо не за ефективність ліків, а за маркетингову боротьбу.

2. Маркетинг під забороною — а мережі ростуть

У березні 2025 року рішенням РНБО маркетингові платежі між виробниками і аптеками були тимчасово заборонені. Представники аптечних мереж лякають колапсом – дефіцит ліків, масове закриття аптек…

Але факти — інші. У червні в Україні було відкрито 284 нові аптеки. Більшість — саме мережеві. Лідер за приростом — Чернівецька область (+93) та Київ і область (+46). Це — інвестиції. Це — розширення. Це — відповідь на питання, чи справді аптеки «на межі виживання».

Так з місяця в місяць…

3. Максимізація прибутків через ВТМ і БАДи

Власні торгові марки (ВТМ).  Аптечні мережі просувають препарати під своїми брендами. Продукція виготовляється сторонніми виробниками, але візуально виглядає як продукт аптеки. Пацієнт не знає, хто виробник, і не має вибору — альтернативи просто не запропонують.

Чому так? Тому що маржинальність ВТМ значно вища і аптеці найбільш вигідно його продавати.

В результаті пацієнту нав’язують не найкращий, а «свій» варіант.

 БАДи замість ліків. Лікар виписав заспокійливий лікарський засіб, а вам продають «натуральний» БАД із валеріаною за 400-500 грн. Навіщо? Бо націнка на такі товари — сотні відсотків.

За І квартал 2025 року українці витратили на БАДи понад 7,2 млрд грн, що на 30% більше, ніж торік. Цей ринок — золота жила для аптек, і він не має нічого спільного з доказовою медициною.

4. Податкова оптимізація «по аптечному»

В Україні функціонує близько 18 тисяч аптек. Згідно з інформацією від Податкової, у 2024 році ці аптеки перерахували на користь майже 17 тисяч фізичних осіб-підприємців (ФОПів) 7,5 мільярдів гривень.

У середньому це становить 440 тисяч гривень на рік, або майже 37 тисяч гривень на місяць на одного ФОПа.

Паралельно офіційна середня заробітна плата (згідно даних Податкової) в аптеках становила трохи більше 9 тисяч гривень на місяць, що вдвічі нижче за середню по країні - 17,5 тис. грн (за даними Пенсійного фонду України).

Так само, згідно з офіційною інформацією, реальне податкове навантаження для аптек становить усього 0,2–0,25%. Це у 10 разів менше, ніж у виробників.

Все це на фоні 200+ мільярдного ринку — це мільярди недоотриманих гривень до бюджету.

5. Без фармацевтів але з планом продажу

Ліцензійні умови чітко визначають: відпуск лікарських засобів можуть здійснювати лише фахівці з відповідною освітою — фармацевти або асистенти фармацевтів.

Але як дотримуватись цього правила, коли головна мета — не допомогти пацієнту, а виконати план продажів? Коли на першому місці не лікування, а оптимізація витрат та бонус за продану позицію? У такій моделі аптечній мережі не потрібен фаховий фармацевт. Потрібен продавець — людина, яка виконає план.

Держлікслужбою фіксуються численні порушення: відсутність укомплектованого штату фахівцями з фармацевтичною освітою — серед найпоширеніших порушень, які виявляють під час перевірок.

 І є ще одна проблема, менш помітна, але дуже тривожна: справжні фармацевти змушені конкурувати з тими, хто просто вміє продавати. Це повільно, але невпинно руйнує статус професії. Адже фармацевт — це не касир і не консультант. Це — медичний фахівець, який має бути надійним посередником між лікарем і пацієнтом.

Саме тому я наполягаю на негайному запуску Реєстру фармацевтів – це публічний контроль з боку самих пацієнтів і гарантія якості послуги.

 6. Порушення як система

З березня 2025 року Держпродом проведено понад 1150 перевірок аптек на предмет дотримання законодавства про ціни  — у кожній четвертій виявлено порушення. Винесено штрафів на мільйони гривень. Але аптеки продовжують працювати так само — бо покарання не лякає, коли система орієнтована на прибуток, а не на пацієнта.

7. Аптека має лікувати, а не заробляти на хворобі

У гонитві за прибутками аптечний бізнес забув, навіщо взагалі існує. Забув, що головна мета — не продати якомога більше товару, а забезпечити пацієнта якісною та безпечною фармацевтичною допомогою.

Закон України «Про лікарські засоби» чітко визначає:

«Аптека це заклад охорони здоров’я, що є місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, основним завданням якого є фармацевтичне обслуговування населення.»

Сьогодні ж ми бачимо іншу картину: ринок ігнорує базові принципи. Аптечні мережі створюють монополії, виштовхують незалежних гравців, трансформують аптеку на формат «зручного магазину» — з планами, преміями, «вигідними» пропозиціями.

Але світовий досвід — зовсім інший. У розвинених країнах аптека — це частина медичної екосистеми, а не продовження супермаркету.

Наприклад, у Німеччині аптекою може володіти виключно фармацевт.

Один власник — не більше 4 аптек. Заборонені франшизи, мережі та непрозорі форми контролю.

Аптека підзвітна за якість послуг і дотримання стандартів.

Модель, в якій аптека є медичним закладом, а не бізнесовим інструментом, працює на пацієнта. Саме до цього варто прагнути Україні.

8. Чесні правила гри для всіх

Що далі? Має бути створена нова архітектура фармринку — прозора, підзвітна, орієнтована не на прибуток, а на пацієнта.

Національний каталог цін

Створення Національного каталогу цін на лікарські засоби — ключовий інструмент для реферування (тобто прив’язки цін до реального середнього рівня). Але вже на старті бачу серйозні проблеми: деякі виробники та імпортери подають ціни, вищі за відпускні в аптеках. Це — спроба хеджувати ризики та залишити собі простір для маневру. Але для пацієнта це означає одне: вища ціна на ліки.

Потрібно переглядати саму модель реферування. Каталог має працювати на доступність ліків для пацієнта, а не на гарантування прибутків гравцям ринку.

Маркетинг

Моя позиція незмінна: чим менше маркетингу — тим дешевші ліки. Це аксіома. Всі сторонні витрати (включно з оплатою аптечних мереж за «просування») виробник закладає у кінцеву вартість препарату. І зрештою за це платить пацієнт.

МОЗ розробив порядок обмеження маркетингу. Остання версія — не більше 8–9% від обсягу продажів ліків виробника. Але аптечні мережі наполягали на своїй цифрі — 12% від власного обороту ліків.

Міністерство юстиції вийшло зі своєю позицією: Закон не дає повноважень Кабміну обмежувати маркетинг Постановою.

МОЗ звернувся до Комітету здоров’я з офіційним листом, де зазначив що не встановлення граничного обсягу маркетингу може призвести до зростання цін на ліки і на необхідності змін Закону.

Я повністю підтримую позицію МОЗ. Якщо для захисту пацієнта треба внести зміни до законодавства — це потрібно зробити. Без обмеження маркетингу — не буде доступних цін.

Проєкт Постанови Кабміну, який регулював маркетинг, автоматично повернуто на доопрацювання — згідно з Регламентом КМУ, це стандартна процедура після відставки Уряду.

Але є і хороша новина: новий склад Уряду відкриває можливість переглянути позиції відомств, прибрати вузькогалузевий лобізм і провести справжнє, широке, відкрите обговорення нових правил гри.

І я наполягатиму на тому, щоб це обговорення було чесним, публічним і з урахуванням інтересів не аптек чи виробників, а пацієнтів.

Ці кроки непрості, але необхідні.

Адже аптека — це не супермаркет і не кіоск.

Це частина системи охорони здоров’я.

І ми маємо її такою зробити.