Ми втрачаєм найкращих

Вечір, двір в звичайному спальному районі Києва. Троє здорових пацанів на лавці з пивом.

Шорти, шльопки, сємки, кєпки.

Базарять за жизнь.

-Ну так вот єслі нє вєчєром то уже хуй куда вийдєш!

-Та піздєц, на мостах мусора.

-Та пєрвиє два года я вайну ващє нє чуствовал - додає третій.

- Ну да, нє било нічєго, свабодна можна било забіть хуй на еті двіженія.

-Вот щас Трамп дал 50 дней, можете как то рассосется.

-А єслі нєт?

- Так што тєпєрь іті на вайну, что лі?

-Я на такоє нє падпісивался! Єсть куча спосабов атпєтлять.

Даже денег давать нє буду. Щас пайду трєтьєго сваєй сдєлаю, і чєрєз 9 мєсяцев бронь.

А там Трамп как то парєшаєт.

Главное слєдить в телєграме где ловят еті підари і нє попадаца!

Вони з дзвоном викидають пляшки і відкривають наступні.

Я сиджу поруч і згадую обличчя загиблих друзів. Світлі, розумні, могутні люди. Велети духу.

Безмежно талановиті, з дивовижно добрими серцями і перфектним почуттям гумору.

Боже, скільки б вони могли ще дати нашій країні.

Скільки насадити дерев, зняти фільмів, зіграти концертів, побудувати технологічних компаній, написати книжок, створити таких же геніальних дітей...

Але вони гниють в землі. Деякі навіть не поховані. Розкидані, пошматовані по полях.

А ці троє тут. Ховаються в темряві спальних районів. Розмножуються під пиво.

Росія скидає в прірву війни весь шлак, очищається від гвалтівників, наркоманів, криміналу, педофілів, маньяків, садистів, та інших максимально упоротих маргіналів.

Від тупикових гілок еволюції.

Росія спалює найгірших, обнуляє баласт.

Ми втрачаєм найкращих.