Історія звільнення одного військовополоненого

Обмін військовополонених залишається одним із найболючіших питань війни, яке Україна намагається вирішувати всіма доступними методами та механізмати, але основним бар'єром в цих процесах залишається позиція російської сторони та недостатній міжнародний вплив.

Тим не менш, 23.07.25р. відбувся дев'ятий обмін військовополоненими в межах домовленостей досягнутих у Стамбулі між українською та російською стороною, врезультаті якого звільнений і наш клієнт разом із рядом військових 36 ОбрМП.

З початку 2022 року ми супроводжуємо та підтримуємо велику кількість тих, чиї рідні перебувають в полоні та надаємо правничу допомогу під час адаптації наших звільнених оборонців по усім юридичним питанням.

На жаль, після звільнення з полону, виникає ціла низка індивідуальних питань та проблем, які потребують реагування та урегульованості, починаючи від лікування та реабілітації після наслідків утримання, закінчуючи вирішенням питань із виплатами грошової допомоги та оформленням пільг, які затримуються через бюрократію або халатність командування на місцях.

Тому коли на початку 2025 року до мене звернувся Роман Червінський із пропозицією допомогти одній з таких родин - ми з моїм помічником не могли відмовити, оскільки це є частиною наших принципів - бути поряд з близькими Захисників та відкритими до проблем сімей наших військових.

Наступного дня ми провели нараду із родиною у якої був звичайний запит, домогтися звільнення військовополоненого на ім'я Руслан з 36 бригади морської піхоти.

На момент нашого спілкування не було зрозуміло, підтверджено його перебування у полоні чи ні, і внесено до списків на обмін чи ні.

Наявні документи на руках у родини, були не систематизовані, а робота потребувала злагодженого алгоритму дій.

У процесі роботи, нами встановлено, що у 2022 році в м. Маріуполь дійсно Руслан був взятий у полон і утримувався в СІЗО №2 м. Галич, Костромська область в рф.

Дану інформацію верифіковано від інших полонених, яких звільняли до цього і в подальшому підтверджено Об’єднаним центром СБУ.

Крім цього від побратимів Руслана отримано інформацію про системні побиття та тортури у СІЗО м. Галич, що в подальшому виявлено під час анамнезу звільнених військовослужбовців.

На жаль, катування є системною практикою у місцях несвободи на території рф, тому цей факт необхідно прийняти як сувору реальність.

Також ми розуміли, що через місце, де Руслан був захоплений у полон — при комунікації щодо його звільнення будуть складнощі, оскільки 36 ОбрМП як і інші підрозділи Маріупольського гарнізону 2022 року дуже складно повертаються до дому.

Зібравши необхідні документи та відомості від родини, нами проведено комунікацію із Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, на зустрічі надано вичерпну інформацію про місцезнаходження Руслана, стан його здоров’я і висловлено сподівання на його повернення додому.

Окремо на прохання родини нами підготовлено звернення на Начальника ГУР МО, секретаря Корштабу та голову СБУ від родин 36 бригади морської піходи щодо відсутності у списках на обмін маріупольських морпіхів, встановленими фактами катувань та критичного стану здоров’я полонених та вимогою посприяти комунікації з російською стороною у цій ситуації.

Надалі настав період болісного очікування, отримання стандартних відповідей та систематичних нагадувань про себе державним інституціям, протягом цього часу ми підтримували контакти з родинами та разом очікували обміну…

Але невдовзі це сталося!, декілька днів тому, мати Руслана зателефонувала нам під час зустрічі із сином зі словами подяки, які для нас стали дорожчі за все, бо це є результат спільної роботи рідних, адвоката та ряду державних інституцій, зокрема Координаційного штабу та Головного управління розвідки.

Ми дякуємо за щоденну наполегливу роботу Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими, ми розуміємо як важко давати людям надію в умовах, коли ворог робить усе, щоб від неї нічого не залишилось.

Окремо дякую Роману Червінському за його позицію, співпрацю та цю ініціативу. Це більше ніж просто взаємодія, це цінності, які формують наше суспільство.

Наша допомога та наполегливість - найменше, що ми можемо зробити для підтримки сімей військовополонених у цій нелегкій боротьбі.