Готуються до нової війни: навіщо Росія витрачає 1,1 трлн доларів на переозброєння

Росія запускає найбільшу з совєцьких часів програму озброєнь: до 2036 року Кремль має намір витратити близько 1,1 трлн доларів на переозброєння. Як заявив глава ГУР Кирило Буданов, ідться не просто про оновлення арсеналу, а про повномасштабну мобілізацію російської політики, економіки та суспільства заради підготовки до великої війни. Ці плани підтверджуються і останніми нарадами в Кремлі, де володимир путін особисто визначив пріоритети нової Державної програми озброєнь на 2027-2036 роки.

По суті, мова йде про спробу адаптувати країну до умов тривалого протистояння із Заходом. Влада РФ синхронізує оборонне планування з програмами економічної мобілізації, розвитком оборонної промисловості та будівництвом інфраструктури під розміщення нових систем озброєнь. Фактично Росія переводить державне управління в режим стратегічної облоги, де військові завдання стають системними для всіх інших сфер.

Реформа армії: нові округи і армія дронів

В рамках військової реформи в Росії вже створено два нові військові округи: Московський і Ленінградський, а також заплановано формування нових дивізій, бригад і частин. Окрема ставка робиться на безпілотники: вперше в історії російської армії створюється окремий рід військ - Сили безпілотних систем.

Путін намагається зняти звинувачення в запізнілому старті цього напрямку, стверджуючи, що "досвід накопичено в достатньому обсязі". Однак, за даними ISW, ці дії швидше виглядають як спроба наздогнати темпи України в сфері дронів.

За словами путіна, одним з головних уроків війни в Україні стало посилення ролі повітряного компонента. Тому нова програма повинна передбачати створення "універсальної системи ППО", здатної перехоплювати будь-які цілі: від дронів до західних крилатих ракет. Окрема увага приділяється космічному напрямку: РФ має намір завершити формування орбітального угруповання супутників і розширити можливості розвідки та управління в реальному часі.

Амбітні плани стосуються і цифрових технологій: Кремль наполягає на інтеграції штучного інтелекту і розробці озброєнь на нових фізичних принципах, а також на розвитку роботизованих платформ для сухопутних і морських операцій.

Підготовка не тільки до війни з Україною

За оцінками аналітиків ISW, масштаб програми переозброєння вказує на те, що Москва готується не тільки до затяжної війни проти України, але і до можливої конфронтації з НАТО. По суті, російське оборонне планування вже виходить за рамки поточної війни і закладає стратегічну основу на десятиліття вперед.

Одночасно РФ посилює глобальну експансію: нарощує військову присутність в Африці через так званий "Африканський корпус", підтримує авторитарні режими і терористичні організації, а також активно веде гібридні операції за кордоном: від кібератак до інформаційного втручання в демократичні процеси.

Додатковою тривогою для країн НАТО стають заяви та дії російських офіційних осіб, в яких звучить ревізіоністська риторика про перегляд кордонів і "історичних прав" Росії на території сусідніх держав. У цьому контексті плани з розширення військової інфраструктури та навчання біля кордонів альянсу все частіше сприймаються не як залякування, а як реальний сценарій підготовки до ескалації в Східній Європі.

Економіка війни: чи вистачить ресурсів?

Незважаючи на амбіції, залишаються питання про те, на які кошти Кремль збирається реалізовувати такий масштабний проект. Ще до введення санкцій російський оборонно-промисловий комплекс відчував труднощі з виконанням контрактів, а повномасштабна війна тільки посилила кризу. Росія робить ставку на експорт зброї, що пройшла випробування в бою. Однак навіть зростання цін на нафту не гарантує стабільного фінансування в довгостроковій перспективі.

Додатковим фактором нестабільності залишається технологічна залежність від західних компонентів. Санкції обмежили доступ Росії до ключового обладнання, електроніки та програмного забезпечення, що ускладнює масштабування навіть тих виробництв, які вдалося зберегти. Внутрішні заміщення, незважаючи на офіційні звіти, відбуваються повільно і нерідко супроводжуються погіршенням якості продукції.

Крім того, ресурси, що спрямовуються на переозброєння, вилучаються з інших секторів економіки, посилюючи тиск на соціальну сферу та цивільну інфраструктуру. Фінансова модель військової держави, в якій витрати на оборону домінують над усім іншим, веде до системного ослаблення країни в довгостроковій перспективі. Це ставить під сумнів стійкість всієї конструкції, яку Кремль намагається вибудувати в умовах ізоляції та війни на виснаження.

Український контекст: попередження і виклик

Глава української розвідки Кирило Буданов і Президент Володимир Зеленський прямо пов'язують переозброєння РФ з її планами вийти за межі України. На думку української розвідки, Росія не розглядає Україну як суверенну державу, а як ресурсну платформу для майбутньої експансії. Москва прагне зруйнувати існуючий світовий порядок і нав'язати своє бачення: "великі держави" вирішують долю світу за закритими дверима.

Зеленський підкреслює: війна йде не тільки на полі бою, але і в економіці, в небі і на енергетичних ринках. Він закликає посилити тиск на російську економіку та енергетичний сектор, зокрема, посилити нафтові санкції.

На тлі планів РФ щодо масштабного переозброєння українське керівництво наголошує на необхідності нарощування оборонного потенціалу України та зміцнення міжнародної коаліції.

Від здатності цивілізованого світу стримати амбіції Кремля залежить не тільки майбутнє України, але і стійкість всієї європейської архітектури безпеки. Озвучена путіним програма переозброєння до 2036 року - це не просто технічний план оновлення армії. Це стратегічний сигнал про те, що Кремль готується до тривалого конфлікту нового типу.

Не тільки проти України, але й проти Заходу в цілому. І хоча здатність Росії реалізувати ці плани залишається під питанням, риторика та інституційні кроки Москви вимагають негайної і системної відповіді: дипломатичної, економічної та оборонної.

В умовах, коли Росія поєднує мілітаризацію з політичним реваншизмом і підривом глобальної стабільності, зволікання партнерів може дорого коштувати не тільки Україні, але й усій Європі. Необхідно переходити від реагування до проактивної стратегії стримування: довгострокові інвестиції в обороноздатність, контроль за санкціями та підтримку країн, що перебувають на лінії геополітичного тиску.