Змінюваність влади під час віни: слабкість чи сила?

7 президентів за 33 роки — це не застій, а доказ, що система дихає. Хіба це не привід пишатися? 

Уявіть місце, де кожен має шанс стати лідером. Де 1,4 мільйона людей - більше, ніж населення Естонії (1,3 мільйона) чи Кіпру (1,2 мільйона), і вдвічі більше, ніж у Люксембурзі (670 тисяч) -  об’єднуються, щоб зробити світ кращим. Це Rotary International, глобальна мережа волонтерів, які за 120 років вакцинували 3 мільярди дітей від поліомієліту, витративши 2,2 мільярда приватних доларів, побудували школи в Гаїті та забезпечили чистою водою села в Африці.

Я служу в Ротарі вже 10 років. Служити понад власне Я – це наш девіз.

Що змушує людей долучатися до Rotary International? І чому це має значення для України та кожного з нас? Відповідь проста, але потужна: змінюваність лідерів і прозорість.

То як це працює? Та що ми можемо взяти для себе? У Rotary International немає «вічних царів». Це не фонд імені себе і не партія, що мають вічних «шановних» бенефіціарів. Ротарі – означає ротація. Вже 120 років благодійних рух об’єднує бажаючих змінювати світ росте, набирає нових членів за принципами рекомендації, власної поруки. Цей рух справно працює без царя, без примусу, без покарань. Щороку!,  уявіть, щороку змінюються Президенти Ротарі клубів, Губернатори тощо і це не змінює ні ідею, ні якість, ні ефективність.

Вся справа в цінностях, закладених 120 років тому, у власній відповідальності, у системній підготовці менеджерів через постійне навчання, через обмін кращими практиками. Впевнений, всі бізнесмени хотіли б започаткувати саме такий бізнес, всі політики хотіли б так побудувати свої партії. Але більшості заважає алчність, перевага власних інтересів, внутрішня корупція, безпринципна гнучкість та викривлена матриця моральності, що толерується створиним ними же оточенням. А ще безкарність.

Ще раз скажу: щороку (не раз на 5 років, не раз на 8 років, а щороку) обираються нові менеджери, Президенти клубів, Губернатори та все керівництво Ротарі. Ви можете таке уявити в фірмі або в державі?

І все працює! Бо все закладено в сутності руху. В цінностях. 1,4 млн людей скоординовано та ефективно працюють в 200 країнах. Більш того, вони ще й платять щорічні внески за право служити глобальним цілям. З чим Ви можете це порівняти?  Є у Вас приклади?

 У 2023 році Гордон МакІналлі з Шотландії вів організацію, у 2024 його змінила Стефані Урчик із США. Кожен, хто вкладає час і душу, може стати лідером- від волонтера в маленькому містечку до члена глобального правління. У 2022 році 92% учасників сказали, що відчувають визнання, а 85% відзначили можливості для зростання. Чому це чіпляє? Бо ти знаєш: твоя праця веде до реальних змін. Допоміг зібрати 10 тисяч доларів на колодязь у Нігерії? Ти можеш стати губернатором округу. Організував молодіжний обмін для 50 підлітків? Двері до вищих посад відчинені. А ще- прозорість. У 2023 році 91% пожертв пішли прямо на проєктів: від будівництва шкіл до порятунку життів після землетрусів. Це не просто організація- це селекція, виховання та система, де кожен має шанс, а довіра цементує зусилля.

Уявіть: ти не просто волонтер, а частина глобальної мережі, що змінює життя. Хіба це не те, чого ми всі хочемо - бути почутими і впливати, бути важливими?

А тепер подумаймо: що, якби країни працювали так само? Де влада не застигає в одних руках, а змінюється, даючи шанс новим ідеям і людям? Давай подивимося, як це виглядає у світі і в Україні. 

Демократія як двигун можливостей У країнах, де влада змінюється, люди дихають свободою.  Демократія в різних країнах має різні вади, різні аспекти. Але, все ж таки! Візьміть Норвегію: 5,5 мільйона населення, вибори кожні чотири роки, ВВП на душу - 82 тисячі доларів, рівень бідності - лише 0,5%. У Канаді (40 мільйонів) уряд оновлюється кожні 4–5 років, ВВП на душу - 52 тисячі доларів, а 94% громадян мають доступ до якісної освіти. У США (330 мільйонів) президенти не сидять довше восьми років, економіка генерує 21 трильйон доларів, а кожен може запустити стартап чи балотуватися в конгрес.

Чому це працює? Бо ротація влади - це як свіже повітря в задушливій кімнаті. Нові лідери приносять нові ідеї, а громадяни знають: їхній голос має вагу. А тепер погляньмо на антиприклади. У Росії Володимир Путін тримається за владу 25 років. ВВП на душу -12 тисяч доларів (хоча, скоріш за все, через тінізацію економіки та непрозорість доходів та витрат 20-25 тис. доларів на душу населення) 20% населення за межею бідності, опозиція знищена, а протести караються роками в’язниці. У Північній Кореї династія Кімів править 77 років, ВВП на душу — 1700 доларів, а люди живуть у страху, без права вибору. В Ірані аятола Хаменеї при владі 36 років, економіка під санкціями, ВВП на душу — 4700 доларів, а молодь виходить на протести, ризикуючи життям. У Ємені громадянська війна з 2014 року забрала 377 тисяч життів, 80% населення (24 мільйони) голодують. Що об’єднує ці країни? Незмінна влада душить мрії, блокує можливості, породжує напругу.  Нові покоління з1являються і живуть навіть без ідеї щось поліпшувати або змінити, би ротація влади не на слуху. Люди не бачать майбутнього, бо їхній голос ніхто не чує. Та й голосу не має, бо в вакуумі звук не існує.

Україна: країна можливостей, попри все А що з Україною? Від 1991 року у Україні змінилося сім президентів: Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Турчинов (в.о.), Порошенко, Зеленський.

Кількість нових Президентів в Україні за часів Республіки 2.0 більше, ніж у Росії, Ірані чи Північній Кореї разом узятих!

Попри війну, економіка України у 2023 році склала 178 мільярдів доларів. Волонтерський рух - 15% населення, тобто 6 мільйонів людей - зібрав 1,2 мільярда гривень на дрони для ЗСУ у 2022 році. Після Революції Гідності 2014 року нові партії увійшли до парламенту, а молодь отримала шанс впливати. Україна - це країна, де вчитель може стати депутатом, а волонтер - міністром. Оновлення Кабміну у 2025 році, коли призначили нових міністрів показує, що система рухається. Але, я хочу сказати свою власну думку, ці зміни іноді здаються несвоєчасними. У час війни хочеться стабільності, а не перестановок. Проте саме змінюваність влади робить Україну живою.

7 президентів за 33 роки — це не застій, а доказ, що система дихає. Хіба це не привід пишатися?