Банальні речі

"Не розібрались та не встигли зрозуміти"- не аргумент про помилки, коли мова йде про ініціативи, що змінюють вектор розвитку держави на 180 градусів. Парламентський процес, вибори мають досить стрункі та жорсткі процедурні рамки, щоб всі встигли розібратись у відносно стислі терміни шаленого тиску часу і подій. Тому порушення регламенту аж настільки, щоб напередодні голосування в раді порядок денний був іншим, є першою ознакою наближення якоїсь хрєні, як і події на комітеті без голови та з розглядом стратегічного питання за 10 хв.

Законопроект про знищення незалежності антикорупційних органів обʼєднав антагоністів навколо подразника, тому багато депутатів голосували цілком свідомо та завзято, а от голосувати повторно за протилежні зміни буде значно складніше. Втім, і там може виникати спокуса планово не отримати результату. Мої колеги порахували, що за все поточне скликання у нас було 1,6% законів, які підписані в день голосування, а середня тривалість розгляду проголосованого законопроекту президентом - 26 днів. Є і такі, що без руху лежать місяцями. Тож, це чітка ознака пріоритетності, що є очевидним.

На сьомий (7!) рік роботи поточного скликання парламенту хочеться нагадати банальні речі:

- якість та ясність (мотивів) роботи під час війни є запорукою довіри суспільства;

- щось приховати у цифровий час просто неможливо, а інформація циркулює в великих обʼємах і в короткі строки і про тіньову сторону процесу;

- регламент - закон такої ж ваги, як і про правовий режим воєнного стану та друг парламентаря.

Якщо подивитись на дослідження ОПОРИ щодо соціальної згуртованості, то довіра до державних інститутів падає і це не триматиметься на адреналіні війни вічно. Я б дуже хотіла, щоб ми всі взяли з цих подій певний урок. Це в інтересах кожної та кожного.

Середнє значення індексу інституційної довіри становить 5,3 із 10, що вказує на помірний або контекстний рівень довіри до інституцій та свідчить про обмежену вертикальну згуртованість:

Суди, уряд та парламент мають найнижчі показники довіри: повністю довіряють їм лише 2–5%; понад 60% висловлюють недовіру.

Вища довіра до окремих інституцій: Президент має 58% позитивної оцінки в Україні (25,5% довіряють йому повністю) й 56% за кордоном. Більше довіряють Президенту жінки та люди з воєнним досвідом.

Місцева влада отримала 33,4% позитивної оцінки в Україні й 25% за кордоном.

На фото - початковий меридіан в Грінвічі, який символізує точку відліку. Початок демократичного устрою не у голосуваннях, а системі стримування та противаг і чутливості влади/усвідомленні, що джерелом влади - народ.