Некролог міжнародному договору

...без якого світ вже не буде таким, як раніше.

Він народився 26 червня 1945 року. 80 років турбулентного, неспокійного, насиченого подіями життя. І от прийшов фінал.

Було складно, було важко, але ніколи не було так сумно.

Він намагався триматися. Триматися до останнього. В ньому давно вже з’явилися злоякісні пухлини брехні, коли замість одних частин тіла підступно вшивали інші. Тіло відторгало їх, але ігнорування вже тоді зрозумілого діагнозу робило свою справу.

Але він ще якось тримався, навіть тоді, коли пішли метастази. Навіть тоді, коли йому паралізувало важливі органи. Тримався з надією, що це - не агонія, і ще якось все може виправитися… Було ж таке і раніше: не зразу все вирішувалося, але правда брала гору.

Час йшов – ситуація лише ускладнювалася. Він відчував, що відбувається щось абсолютно неординарне й невідоме. Ті, хто мав його захистити – самі руйнували тіло з середини і дух поволі здавався…

Коли він став безсилий і не рухався, ще була надія, що його цілі й принципи чіпати не будуть. Але сталося все навпаки. Цілі були швидко перекреслені, принципи розтоптали брудним чоботом агресора і тим, хто мовчазно погодився на такий хід подій.

Останні надії зникли, причин залишатися в цьому цинічному світі, де немає волі для захисту всього того, заради чого все й починалося, більше не стало. Право сили перемогло силу права. Його існування втратило сенс. Його вбивали – і добили.

Будемо пам’ятати його ім’я, яке колись звучало гучно й твердо – Статут Організації Об’єднаних Націй…