Час для "перезавантаження": чому Державна податкова служба потребує реформ за зразком НАБУ, БЕБ та митниці

Призначення Олександра Цивінського на посаду Директора Бюро економічної безпеки та запуск конкурсу щодо обрання Голови Державної митної служби створили унікальне вікно можливостей для завершення циклу інституціональних реформ, започаткованого перезавантаженням НАБУ та САП. Модель незалежного конкурсного відбору керівництва з участю міжнародних експертів, обов'язкової переатестації всіх працівників та політичної незалежності вже довела свою ефективність в антикорупційних органах.

Але поза увагою влади залишається найважливіша ланка фіскальної системи – Державна податкова служба (ДПС), яка забезпечує наповнення доходів державного бюджету. Призначений Головою служби наприкінці минулого року Руслан Кравченко став першим повноцінним керівником за останні роки, але його швидкий перехід на посаду Генерального прокурора України у червні знову залишив найвпливовішу фіскальну інституцію під тимчасовим управлінням. Це вже четвертий раз з 2021 року, коли ДПС залишається без постійного керівника – ситуація, яка не може бути випадковою.

За лаштунками цієї нестабільності видна фігура Данила Гетманцева, народного депутата, голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, який не приховує свій вплив на Державну податкову службу. Його втручання в роботу інституції мало наслідком призначення сумнівних кадрів, "ручне" управління системою автоматичного блокування податкових накладних та започаткування в рамках ДПС ініціатив на кшталт "Клубу білого бізнесу", спрямованих на "сегрегацію" платників податків за штучними критеріями, що створюють корупційні ризики. Фактично, парламентський комітет перебрав на себе функції, які повинні належати виконавчій владі, порушуючи базовий принцип розподілу влад. Нещодавні кадрові перестановки в податковій службі фактично нічого не змінили ані у відношенні влади до платників податків, ані в податковому адмініструванні.

Синхронно з "перезавантаженням" митної служби У Верховній Раді з'являлися законопроєкти щодо необхідності "перезавантаження" Державної податкової служби, але "реформаторський запал" дуже швидко зник завдяки тому, що по-перше фіскальний блок парламенту та уряду зміг "продати" нашим міжнародним донорам, насамперед МВФ, псевдореформу ДПС, закладену в Національну стратегію доходів України до 2030 року під формулюванням "зміцнення доброчесності та довіри до контролюючих органів через посилення антикорупційних заходів та підвищення прозорості і ефективності", і по-друге, податкову службу в той час де-факто віддали "в управління" пану Гетманцеву.

Як зміцнилася "доброчесність", а також "довіра" до податкових органів, стає зрозуміло з даних опитувань платників податків. Результати незалежного опитування, розміщені на сайті самої ж ДПС наприкінці 2024р., вказували, що 46,1% підприємців стикалися з браком якісних консультацій з боку працівників ДПС. При цьому лише 41,8% опитаних позитивно оцінили загальну ефективність роботи податківців, 31% - негативно, а 24,6% не визначилися або відмовилися відповідати.

За результатами іншого опитування "Корупція в Україні 2024: розуміння, сприйняття, поширеність", розміщеному на сайті НАЗК, в 2024 році стикались з корупційним досвідом в Державній податковій службі 20,2% респондентів (зростання у порівнянні з 2023 р. майже на 4%)

Пояснення цим процесам дуже просте. Зволікання з реформуванням податкових органів дозволяє створювати корупційні схеми (на кшталт ручного блокування податкових накладних) та відповідно дозволяє збагачуватися причетним чиновникам та їх кураторам, які намагаються максимально використати контроль над фіскальною системою.

Але ціна такого зволікання вимірюється не лише втраченими мільярдами гривень для бюджету, але й підривом довіри міжнародних партнерів, від яких залежить фінансування українських потреб у воєнний час. Поки влада боїться реформувати найвпливовішу фіскальну інституцію, корупція продовжує пожирати ресурси, які могли б піти на оборону країни.

"Дотискання" українським суспільством та міжнародною спільнотою української влади щодо необхідності збереження незалежності антикорупційних органів НАБУ та САП, а також ситуація з призначенням нового голови БЕБ, демонструє, що саме цьому найбільше і опирається владна система – аби інституції працювали незалежно та належним чином. Бо владі усюди потрібні "зручні" підконтрольні люди, які б покривали корупційні схеми навіть під час наявності екзистенційної загрози знищення самої країни внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф.

Як показали протести, терпіння українських громадян та міжнародної спільноти не безмежне. Кожен тиждень зволікання з реформами підриває довіру наших союзників, які розуміють, що корумповані інституції не здатні ефективно використовувати надану допомогу. Довіра до ДПС не може вимірюватись шляхом опитувань самої ДПС, як це закладено в Національній стратегії доходів. Саме тому Державна податкова служба потребує негайного "перезавантаження" за зразком НАБУ, БЕБ та планованої реформи митниці. Це має включати незалежний конкурсний відбір керівництва за участю міжнародних експертів з правом вирішального голосу, політичну незалежність голови служби від парламентських комітетів та політичних фігур, комплексну переатестацію працівників за міжнародними стандартами доброчесності, підвищення зарплат для мінімізації корупційних ризиків та запровадження регулярного зовнішнього аудиту ефективності роботи.

Цифровізація процесів та ризик-орієнтований підхід мають стати основою нової моделі роботи ДПС. Автоматизація рішень зменшить людський фактор у прийнятті дискреційних рішень, а фокус на найризикованіших операціях дозволить ефективніше використовувати обмежені ресурси. Міжнародна співпраця та обмін податковою інформацією посилять можливості боротьби з ухиленням від оподаткування.

Альтернатива проста – продовжувати годувати корупційну систему коштом платників податків та майбутнього країни, щоб зрештою залишитися без підтримки Заходу і програти війну.