Корупціонери наносять удару відповідь: закрили реєстри нерухомості.

Після того, як корупціонерам дали по зубах картонками – вони вирішили діяти обережніше. Ніхто навіть і не думав припинити займатися корупцією – усі їхні думки лише про нові методи приховання своїх багатомільярдних схематозів.

Не вийшо тупо, в лоб обнулити НАБУ/САП – а давайте тоді закриємо дані про адреси нерухомого майна та про кадастрові номери земельних ділянок. 
Закриємо лише для “чужих” – а саме для журналістів та розслідувачів.
Що і було зроблено тією ж Верховною Зрадою, яка проголосувала за законопроект 11533.

Цим влада фактично прибрала з яскравого світла дані про майно чиновників та їх оточення - і заховали їх у темних підвалах “спецзапитів” для правопохеронців.

Правда життя полягає у тому, що дуже часто НАБУ/САП дізнаються про корупційні злочини саме з публічних розслідувань журналістів.
Які, у свою чергу, мають вільний доступ до реєстрів нерухомості.
З яких дістають відомості про квартири/ділянки/будинки родичів чиновників, на яких то все оформлено.
Якщо спрощено, то ланцюжок такий: відкриті реєстри нерухомості-журналісти-розслідування-публічний резонанс-кримінальне провадження НАБУ.
І факт публічного резонансу сильно допомагає не “спускати справу на гальмах”.

А тепер цей ланцюжок не працюватиме – тому що перекрили його джерело: відкриті реєстри нерухомості.
Їх саме для того і відкривали – щоб усі могли знайти в них майно, переписане на родичів держчиновників.
А зараз влада корупціонерів ці реєстри заскеретила.
Тобто фактично згорнула ще одне антикорупційну реформу. І з картонками проти цього чомусь ніхто не виходить.

Ця тактика називається “нарізати салямі”: замість відкусити одразу великий шматок – вирішувати проблему маленькими непомітними кроками, бочком-бочком і  тишком-нишком. Це довше, зате менш ризиковано.
Бо, як вони вже зрозуміли, різкі рухи спричиняють публічні протести.

Цинізм ситуації полягає у тому, що законопроект 11533 дуже примітивно замасковано начебто під “захист виробників озброєння”.
Це нам просто нахабно дзюрять в очі – тому що російські розвідкам оце смішне утаємничення анітрохи не завадить: у них тисячі агентів на різних рівнях влади та бізнесу, прихований контроль над тисячами інформаційних систем, усі існуючі українські бази даних, мережа платних та ідеологічних інформаторів з усіх верств суспільства.

А от суспільну боротьбу з корупцією цей закон ускладнить суттєво.
І тепер ми не дізнаємося про десятки елітних квартир родини СБУ-ушного кібер-генерала, міністрів, віце-прем’єрів, міндічей за чернишовими.

Тобто корупція залишиться – але ми про не ї не дізнаємося: “зник з очей – зійди з думки”. Мародерське бінго.
Тому що після “картонкового майдану” система корупційного правління в Україні –нікуди не ділася. Картонками їх трохи шуганули – але не більше.
Гадина зашипіла і відповзла, подумала та перегрупувалася.
А тепер повернулася щоб знов нас вкусити – але тихо, без громогласного реву, непомітно: зате у ключове місце.

Адже засекречування реєстрів нерухомості вимикає супер-важливий фактор “Суспільний резонанс”.
Без якого корупція перестає бути “проблемою номер один” в Україні.
Не буде публічних журналістських розслідувань – і градус несприйняття корупції у суспільстві значно понизиться.

Головна зброя протидії корупції – прозорість – захований у піхви.
А значить, тисячі явних та неявних корупціонерів в Україні зможуть трохи розслабитися і продовжувати грабувати стікаючу кров’ю країну.
Звісно, “заради Перемоги”, бо ж усі ці покидьки прикидаються патріотами.
Хоча насправді дбають лише про свої кишені, напхані чорним кешем.

Тож не викидайте поки коробочки з Нової пошти.
Корупційна гідра обов’язково себе ще покаже – тому що вона занадто велика щоб ховатися і занадто жадібна щоб сидіти тихенько.
А перемогти її можна лише відрубавши усі її голови.
Бо хвости – у тому числі законодавчі - швидко відростають нові.