Улюблена іграшка Портнова

Сьогодні ми з вами, любі читачі, втручатимемся в діяльність слідчого і порушуватимемо таємницю досудового розслідування. Але якщо вам при цьому весело – то це не злочин

Слідчий ДБР Артем Яблонський звернув на себе нашу увагу, коли в березні "Букви" оприлюднили його лист до апарату Верховної Ради, в якому той писав про "здійснення протиправних задумів" Петра Порошенка щодо просування Харківських угод. Яблонський і до того був відомою фігурою, ще з січня 2014, коли він працював в Голосіївській прокуратурі підчас спроб придушення майдану. Втім йому явно не подобається, коди його називають "прокурором Януковича": коли ми заявили йому формальний відвід, він подав в суд документи, що продовжував працювати в прокуратурі і за каденції Порошенка. Може тепер хтось називатиме його "прокурор Порошенка", хоча навряд чи це йому самому сподобається більше.

Проєкт "давайте скажемо, що це Порошенко винен в Харківських угодах" був одною з улюблених іграшок покійного Портнова. Йому з його збоченим почуттям гумору явно подобалось звинуватити свого ворога не просто в чомусь абстрактно вигаданому, а в тому що він, Портнов, головний юрист Януковича, свого часу реально робив сам – про що всім відомо. Але його, портновські слідчі напишуть, і його портновські судді підпишуть, що було навпаки, і ніхто нічого з цим не зробить. Як ми дізналися за останні місяці, в січні 2025 Портнов активно продавав цей "харківський" сюжет Зеленському як перспективний напрямок боротьби з Порошенком в цілому і як спосіб обґрунтувати впровадження санкцій – зокрема. Яблонський і слідчі з його команди проводили обшуки в співпрацівників Порошенка з різних часів під привидом "є інформація, що в квартирі N. Зберігаються докази злочинів 2009-2010 років, які можуть бути знищені". Обшуки обмежувались, як правило, вилученням телефонів: слідчих насправді цікавила поточна переписка, а не події з понад 15 років.

Зі смертю Портнова вся ця активність стала трохи менш демонстративною, але не припинилася. На цьому тижні виплила експертиза, яку Яблонський замовив ще в лютому, але закінчили її лише в червні. Експертиза дійсно була складною: радянський військовий, пожежник-вибухотехнік і ще два такі ж експерти у галузі "військові дослідження" з науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій ти інтелектуальної власності Мін’юста мали нарешті науково відповісти на питання: чи не зашкодив громадянин Порошенко своїми діями (бездіяльністю) суверенітету і безпеці України?

Відповідь виявилася для нас невтішною: так, зашкодив. Так стверджує військова наука, а з наукою не спорять.

Невблаганна експертиза встановила, що інтерв’ю Порошенка Мустафі Наєму в "Укрправді" в 2010 не лише суперечило вимогам Конституції України, а і (курва!) знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з окупацією окремих районів Херсонської і Запорозької областей в 2025. Ну і крім інтерв’ю ще там всякого по мєлочі: підчас візиту в Москву 23.10.2009 "не здійснив заходів, спрямованих на запобігання збройному конфлікту" "не повідомивши міністру закордонних справ РФ Лаврову щодо необхідності припинення порушення Чорноморським флотом угод базування в Україні". І далі в такому ж дусі (for want of a nail the shoe was lost; for want of a shoe the horse was lost). Почитайте самі, на сайті Європейської Солідарності вже опубліковано повний доступний наразі текст (в нас є ввідна частина і висновки, а всього разом там 260 сторінок). Цей сюр не треба бачити в оригіналі.

Якщо вчитуватись детально, то там ще є щось про Севастопольський морський завод і російські митні ставки. Щоб розуміти до чого воно тут, треба знати, що в Яблонського є теорія, що за Харківські угоди Януковича Путін розрахувався з Порошенком через зміну мита на патоку, яку виробляв Рошен і замовленнями на ремонт російських військових суден на Севморзаводі. І те і те неправда, але і про просування Харківських угод і саботаж вступу в НАТО теж неправда, і кому це заважає?

Щодо експертизи, то це абсолютний грьобаний стид.

Справа не в тому, що ця конкретна експертиза помилкова, бо ці конкретні експерти недостатньо компетентні для таких складних питань. А якщо знайти кращих експертів, то довіри ним було би більше. Або що в експертів сумнівна методика, а з іншою методикою були б інші висновки. Це не так.

Справа в тому, що така судова експертиза в принципі не є можливою. Будь-яка людина, хоч Наполеон, хоч Кіссінджер, якщо вона взагалі береться в режимі судової експертизи давати висновок про шкоду національній безпеці і суверенітету, тим самим встає на шлях шарлатанства і псевдонауки. Перевірку на відповідність чого би то ні було конституції проводить лише суд, і то не будь-який. І робиться вона в режимі змагального судового засідання, а не експертизи. А національний суверенітет і національна безпека, як нам постійно нагадують в нашій справі за позовом до Зеленського про оскарження санкцій проти Порошенка – це взагалі такі тонкі матерії, що вони вимагають виключно дискреційних рішень Президента, які суд не може за ним перевіряти. Їх не можна формалізувати, порахувати і поміряти. Насправді, і слідчий Яблонський і його експерти це все розуміють, і розуміють, що так не можна. Вони просто впевнені, що їм за це нічого не буде.

Люди, які не знають як працює правосуддя, можуть подумати, що це була така невдала спроба переконати в майбутньому суд, заплутавши його військовою наукою. Насправді, такі експертизи працюють іншим чином. Переконати таким текстом нікого не можливо, і не треба. Вам лише з самого початку, ще на слідстві треба знати, що ця справа потрапить до судді, який "все правильно розуміє" і має ту саму "кришу" що і ви. І тоді абсолютно без значення ким і як воно там написано, суддя просто скопіює цей текст, і він стане вироком. Це тут в Києві такі речі поки що екзотика, а в російських судах воно давно посталено на конвеєр. Експертизи на екстремізм, на дискредитацію армії, Путіна і іншої такої хєрні. Навіть в моєї власної справі, коли мене заочно судили в Москві, була така психолого-лінгвістична експертиза, яка довела, що я не просто так говорив, що російські солдати вбивали цивільних в Бучі, а робив це з прихованою метою дестабілізації чогось там.

Різниця не в тому, що російські колеги Артема Яблонського розумніші від нього, і давно винайшли те, до чого він додумався лише зараз. Різниця в тому, що там вертикаль в судах повністю вибудована покоління тому, і будь-який російській суддя приймає таку фентезі-експертизу автоматично. А в Україні така схема поки що вимагає штучного підбору суддів і ручного керування ними Портновим, або кимось хто вдало зайняв місце Портнова.

Насправді саме це – найбільш сумна частина історії. Ця конкретна експертиза нежиттєздатна, вона не зашкодить ані Петру Порошенку, ані комусь іншому. Так, на її проведення тупо викинули підчас війни гроші з бюджету ДБР – але це не це не перше і не останнє марнотратство цієї війни. А ось сам факт, що провадження про Харківські угоди не згорнули негайно після вбивства Портнова і все ще пробують щось з нього вимутити свідчить про те, що у слідчого Яблонського і тих, з ким він працює, є амбіції замінити Портнова і продовжити його справу