Невиконані вироки

Як я кинула журналістику через коханців

(клікбейт, бо вийшло довго)

Перед тим, як піти у військо, я написала кілька матеріалів про угоди зі слідством в антикорупційних справах. Усе почалось зі Злочевського. Але він лише привернув увагу до нової тенденції.

Часто під таки угоди пом’якшували кваліфікацію, щоб фігуранти отримали лише штраф або умовне, нерідко закріплювали це все засекреченими вироками. І перше, і друге – незаконно. Красивим виправданням було те, що фігуранти донатили на Сили оборони.

Керівники органів відхрещувались: тенденції немає/попередники лишили погані докази/ми допомагаємо армії/корупціонери здають інших корупціонерів.

Окремі активісти й журналісти, які – буквально чи фігурально – осіли в деяких антикоркабінетах хіхікали, вигадуючи історії про моїх коханців . Не шутка – навіть до моїх друзів з такими здогадками приходили)

Але це ж треба. Схоже, відкуп як правосуддя не працює (от дива).

Минулого року ВАКС затвердив угоду* в одній з найбільших легенд української корупції – справі Держінвестпроекту. Там де розкрадання коштів на "Олімпійській надії" Януковича. Я в часи тієї схеми ходила в середню школу – то ж не мені переказувати.

Фігуранти, серед яких брат ексголови Держінвестпроекту Владислава Каськіва, пішли на угоду. Навіть, прикиньте, визнали більше інкримінованого "з власної ініціативи та добровільно".

Ці святі люди не просто не "сіли" – більшість отримали лише штраф, навіть не умовне. Пообіцяли повернути вкрадене (як грошима, так і землею) і задонатити на Сили оборони.

Чому пообіцяли? Бо більшість донатів і відшкодувань мали відбутись (щонайменше, номінально) за чужий рахунок.

Платити мали ті, хто вносив за фігурантів застави, і формальні землевласники з Карпат.

Засуджені мали принести згоди цих "фунтів" на донати та продаж їхніх активів через АРМА. Гроші від цього продажу теж мали піти на військо.

"Я винуватий, вибачте, ось згода Васі Пупкіна, що ви його покараєте за мене".

Один із суддів тоді оприлюднив окрему думку** – він був геть не згоден із вироком. І навіть прямо написав, що бачить в ньому порушення закону.

Причини коротко (моїми словами):

- фігуранти не довели, що мають гроші відшкодувати збитки;

- одного із них (як так розумію, Каськіва) судили заочно, і на угоді з прокурором навіть немає його підписів;

- "згоди" від фунтів – це якісь пріколи-шуткі;

- перерахування на армію грошей з продажу землі суперечить закону;

- із частиною вкрадених земель взагалі не розібрались, що робить;

- фігуранти насправді не розкаялись і не зробили нічо хорошого, а просто хотіли угоду;

- суд врахував як пом’якшуючі обставини ті обов’язки, які визначив фігурантам на майбутнє – якось неумно.

"Не можуть враховуватися як пом'якшуючі обставини і характеризуючі дані щодо обвинувачених, оскільки законослухняна поведінка має бути нормою у суспільстві."

База від судді.

За рік після вироку він виконаний не повністю. Щонайменше частину землі держава досі не конфіскувала. Виконавча служба не змогла розібратись, як це робити, а коли прийшла із запитаннями у ВАКС, той відповів, що текст написаний не по-дебільному і пояснювати нічого не зобов’язаний***.

А ще за рік після вироку, уже давно про нього забувши, ми читаємо з журналістських розслідувань: Каськів знову будується в Карпатах.

Злочевський, до речі, вже не просто видовищно видає дочку заміж, а й відновлює будівництво індустріального парку під Києвом.

А засекречені вироки вже ніхто й не рахує.

(а я щаслива більше не хотіти в журналістику, якби б на війні ще кохалось так легко, як кажуть))